З ІСТОРІЇ СОБОРУ РІЗДВА ХРИСТОВОГО

Неподалік центру Володимира-Волинського знаходиться Собор Різдва Христового, який в народі ще називають Українська церква. Та, напевно, не багатьом відомо, що в минулому храм називався Костелом Серця Ісусового і будували його майже 15 років католицькі монахи єзуїти.
У 18 ст. польська шляхтянка Ядвіга Загоровська організувала у Володимирі єзуїтську місію.
Єзуїти – один з найпотужніших орденів у римо-католицькій церкві, який заснував у 1534 р. в Парижі іспанець Ігнатій Лойола.
Для представників цього ордену властива жорстка дисципліна, беззаперечне підпорядкування орденському начальству (генералу) і покірність Папі Римському.
Цей чернечий орден виник як засіб боротьби з Реформацією.
Прославився як «орден учених».
Основний принцип єзуїтів – «Для досягнення мети – хороші будь-які засоби».
Єзуїти (Товариство Ісуса) прекрасно розуміли роль освіти, просвіти, знання для поширення католицизму. Тому у Західній Європі пізнього Середньовіччя вони були монополістами в освітній галузі. До навчання в університетах, колегіумах, семінаріях залучалася молодь з поважних, знатних сімей – цвіт нації. Орден мав великий вплив на суспільне життя багатьох держав Європи. Своєю чергою,  це викликало незадоволення серед європейських монархів, що й спричинило його ліквідацію (відновлений в 1814 р.)
З метою поширення католицизму, єзуїти планували створити на Волині мережу шкіл. На той час, у Володимирі вже діяли школи під опікою ченців-василіан – іншого католицького ордену.
Василіани – один з католицьких орденів, заснований Іпатієм Потієм – єпископом володимирським, ініціатором Берестейської унії (1596 р.) Діяльність Ордену ґрунтується на засадах чернечого життя Василія Великого. Основним завданням ордену було усунення  порушень унії. Василіани зберегли православний обряд, але підкорилися Ватикану.
Єзуїти вирішили будувати костел. У 1755 р. за фінансової підтримки старости Гната Садовського і його дружини розпочалося будівництво храму. Воно тривало 15 років. У 1770 р. костел освятили під титулом «Серця Ісусового». У 1773 р. діяльність єзуїтів у Польщі та Росії була заборонена згідно рішення папи Римського Климента IX. 
У 1783 р. храм перейшов до василіан і став називатися собором Різдва Христового. Василіани збудували двоповерхові келії, де діяли школа та лікарня для бідних, також вони заснували першу в місті аптеку.
У XVIII ст. при монастирі діяв володимирський колегіум – один з найбільших освітніх закладів того часу. Там викладали фізику, хімію, математику, астрономію, фізіологію та анатомію людини, основи сільського господарства, філософію і богослов`я, англійську, французьку, італійську мови.
Колегіум мав 7 класів, нараховував 7 професорів і 380 студентів (в основному діти шляхти та духовенства). Найвідомішими вихованцями закладу були – уродженець Володимира, доктор філософії Вільнюського університету, винахідник електрофорезу Стефан Стубелевич; філософ, богослов, письменник-гуманіст, громадський і церковний діяч, радник царя Петра I Феофан Прокопович, який згодом викладав у колегіумі.
У 1840 р. собор і монастир стають православними, і тут розташовується єпископська кафедра  (з 1891 р.). Монастир мав багату ризницю, меблі, бібліотеку, яка у 1914 р. була евакуйована до Харкова.
У період міжвоєнний період, за часів Польщі, собор знову належав католикам і був перейменований на костел Послання Апостолів. Старожили міста розповідають, що колись Собор Різдва Христового і костел об'єднував підземний хід.
У післявоєнний час у храмі був склад отрутохімікатів. Відновлення святині стало можливим після набуття Україною державної незалежності.
З огляду на стиль архітектури, собор є пам`яткою у стилі пізнього бароко. Архітектор споруди - Міхал Радзимінський – очевидно, перебував під впливом майстрів бароко з півдня Німеччини, котрі, у свою чергу, були тісно пов’язані зі школою Гваріно Гваріні. Таким чином, храм є прикладом культурних взаємовпливів і синтезу різних мистецьких стилів. 
Стіни собору були декоровані фресками, які не збереглися. 
До архітектурного комплексу храму, котрий складається з верхньої церкви, східної церкви Св. Андрія, та підземної церкви святої Покрови з криптою (поховання під вівтарем), входить також   монастир Дванадцяти Апостолів з церквою Успіння Пресвятої Богородиці.
Інтер`єр собору Різдва Христового був відновлений в 1990-х роках, завдяки напруженій праці реставраторів та художників, за підтримки парафіян.
Іконостас складається з трьох ярусів. На верхньому – Бог-Отець, на другому - апостоли, на третьому – Ісус, Діва Марія, ангели
Склепіння собору прикрашені зображенням 4 євангелістів - Луки, Матвія, Івана, Марка. Біля кожного з них є символ – тварина.  Богослужіння проводяться українською мовою. Святиня є осередком національно-патріотичних кіл міста і району. При соборі є кафедра архієпископа Володимирського і Нововолинського ПЦУ - Матфея.
Богдан Янович