Багатою і цікавою є історія міста Володимира на Волині. Чимало пам'яток не дійшло до нашого часу, зокрема не зберігся і князівський замок, який було збудовано за валами у 10 столітті. Про нього писало багато учених істориків, зокрема, Олександр Цинкаловський, Микола Теодорович, а також Броніслав Галіцький.
Броніслав Галіцький народився у 1884 році. Він був поляком, закінчив духовну семінарію у Санкт-Петербурзі, отримав звання магістра богослів'я. Служив католицьким священником у костелі святих Якима і Ганни. Брав участь у підпільній боротьбі проти радянської влади. У 1941 році був розстріляний органами НКВС.
Перу Броніслава Галіцького належить книжечка «Володимир на Волині».
У ній автор розповідає про будівництво замку за валами у Володимирі. Він зазначає, що в 14 столітті польський король Казимир Великий здобув Володимир і намагався захистити місто від литовців і татар. Для цього він розпочинає будівництво замку та обирає нове місце – простір між річками Луга, Смоча і Рилавиця, будує на насипному пагорбі замок і оточує його валами та мурами.
«Багато коней і волів протягом двох років звозили необхідні матеріали на будову, на будові працювало близько трьохсот людей. Керував будівництвом замку Вацлав з Тенчина». У 1370 році король Казимир помер і замок був недобудований. До Володимира приходить литовський князь Любарт і забирає цеглу із володимирського замку і використовує її для будівництва свого замку в Луцьку.
Наступний польський король Казимир Ягелончик, надаючи велике значення замку у Володимирі, у другій половині 15 століття надає наказ городничому Солтану відбудувати Володимирський замок з допомогою Литовських староств. Замок був відбудований на давньому місці: на невисокому пагорбі, насипаному Казимиром Великим, оточеному водою. Територія замку займала один гектар. До замку був прокладений міст, зведений на ланцюгах. Відбудований замок мав 4 круглі вежі й одну квадратну над брамою, а також 71 городню з дубового дерева. Городні були такими собі сховищами-кімнатами, у них під час нападу ворогів переховувалися місцеві жителі зі своїм майном. Озброєння замку у 1552 році було таким: 1 гармата з бронзи, 3 гармати із заліза, 30 гаківниць, 4 бочки селітри.
Добре забезпечена шляхта Володимирського повіту, князі та місцеві жителі задля власної безпеки були змушені брати участь в утримані та обороні замку.
Крім того, у 1532 році на володимирських міщан був покладений обов'язок платити мито, зокрема, за користування мостами, а зібрані кошти використовувати для купівлі зброї та військових засобів для замку.
Головним наглядачем оборони та порядку в замку був королівський намісник, яким призначався кожен наступний Володимирський староста, за це він отримував доходи з міста, а саме з кожного будинку по 12 грошів.
Не лише Володимирський замок, але й усе місто перебувало у воєнному стані. З північно-західної частини місто було оточене огорожею, ровами та валами, а кожен міщанин мав для оборони по 1 чи 2 рушниці.
Обороні Володимира сприяло й те, що в першій половині 17 століття уніатський єпископ Мораховський укріпив свою резиденцію, яка знаходилася поблизу Успенського собору: наказав оточити соборне подвір'я новими мурами, зміцнити його баштами і вежами. Укріплений Володимир чинив опір татарським навалам.
З опису 1765 року дізнаємося, що тогочасний стан Володимирського замку бажав бути кращим: вали попадали і пообсипалися. Міст був зруйнований, а тягар отримання замку лежав на місцевих цехах.
Станом на 1789 рік на замковій площі не було жодних забудов.
Оригінал книги Броніслава Галіцького «Володимир на Волині» зберігається у фондах Володимирського історичного музею імені Омеляна Дверницького. Книгу було видано польською мовою у 1939 році. За ініціативою директора музею В. Стемковського, яка була підтримана науковим колективом музею, здійснено перше перевидання цієї праці. Директор музею Володимир Стемковський і наукові співробітники Олена Черенюк, Ганна Доскоч, Олександр Стемковський власним коштом фінансували перевидання книги. Науковий співробітник музею Богдан Янович переклав книгу з польської мови, а наукова співробітниця Ганна Доскоч здійснила - літературне редагування.
Таким чином історична книга стала доступною читачеві та розповсюдилася серед шанувальників історії рідного міста. Її можна придбати, завітавши до історичного музею.
У дописі використані фото із зображенням валів. (Знімок із фондів Володимирського історичного музею імені О. Дверницького.)
Богдан Янович.
Коментарі