Серед особистостей, які залишили слід в історії України та Волині вагоме місце належить Григорію Олександровичу Гуртовому. Говорити про цю людину можна дуже багато, тим більше, що про нього уже багато сказано і написано.
Доля дарувала мені шанс один раз побачити цього легендарного чоловіка і почути його розповідь, але це запам'яталося мені на усе життя. Ця зустріч відбулася у 2008 році у Маневичах, де в той час відбувався обласний семінар директорів музеїв. Григорій Олександрович розповідав про своє життя, про велику і подвижницьку працю на ниві музеєзнавства, про велику пошукову роботу, яку він проводив зі своїми учнями й однодумцями. Згодом виступала якась чиновниця з Міністерства культури та дозволила собі сказати, щось критичне на адресу музейників. Гуртовий одразу встав і дав обґрунтовану відповідь на несправедливу критику. Поміж іншого були сказані слова: «Я понад 60 років працюю у музеї та люблю цю роботу.» Ніхто уже не міг заперечити метру музейної справи Волині. Усі його слухали з повагою і затамувавши подвиг, бо приємна неквапна мова, кожне слово було виважене, сповнене життєвої та професійної мудрості. Таку людину слухати було дуже цікаво.
Серед учнів Григорія Олександровича Гуртового було багато талановитих істориків і краєзнавців. Один із них – Петро Заклекта, який певний час очолював історичний музей у Володимирі (музей в той час, у 1968 році називався «Народжений бурею»). Ось як Петро Михайлович згадував про свого наставника Гуртового : «Якось я, шестикласник Петро, прочитав у районній газеті статтю Григорія Гуртового про історію Торчина і довколишніх сіл. Автор просив допомоги у зборі експонатів для майбутнього краєзнавчого музею. На канікулах я приніс краєзнавцю кремнієву сокирку з неолітичного поселення на березі Сарни, так і познайомилися. Ця зустріч стала знаковою у моїй долі, спонукала зайнятися краєзнавством.»
Григорій Гуртовий – нащадок козацького роду, автор багатьох книг, художник, поет, журналіст, організатор і директор краєзнавчого музею у Торчині, Заслужений працівник культури України. Він пережив Голодомор, перебування у нацистському концтаборі. Але вижив. України став для Петра Заклекти наставником у краєзнавчій науці. «То була унікальна людина. Чудовий педагог, краєзнавець, його милозвучну, приємну мову, збагачену енциклопедичними знаннями, можна було слухати годинами. Григорій Олександрович давав поради, заохочував. Зокрема, власним коштом купив книгу С.Скляренка «Святослав» і вручив кращим юним краєзнавцям на лінійці у школі. Наша дружба тривала усе життя», - ділився спогадами П.Заклекта.
Після армійської служби Петро Заклекта, наслідуючи свого учителя, у 1972 р. заочно закінчив історичний факультет Луцького педінституту.
Маючи фах електромеханіка, служив у військах зв'язку Одеського військового округу. В окружній газеті прочитав замітку про полковника-танкіста І. Панфільонка. Інтуїція підказала: це ж той сержант, який у роки Великої Вітчизняної війни у боях між Затурцями та Торчином підбив три
ворожі танки. Написав про це Г. Гуртовому і разом відшукали фото героя для експозиції Торчинського музею.
Такі особистості як Григорій Гуртовий є живими свідками історії. Він був нащадком козаків, пережив Голодомор і перебування у фашистському концтаборі, але вистояв і розповідав людям про правдиву історію України.
Якось мені довелося побувати у Торчинському краєзнавчому музеї – дітищі, яке створив Григорій Гуртовий. Екскурсію проводив учень Гуртового – молодий історик Олександр Мельник. Було надзвичайно цікаво. Цікаво побачити чудові експонати, зібрані Патріархом музейної справи Волині Григорієм Гуртовим. 1 вересня 2012 року Григорій Олександрович відійшов у Вічність.
Такі люди, як Григорій Гуртовий назавжди залишаються жити у пам'яті наступних поколінь.
Бережімо пам'ять про цього світлого і мудрого чоловіка, який зробив так багато для збереження історії України та Волині.
Богдан Янович
Коментарі