Кожна людина приходить у цей світ, щоб залишити по собі слід. Однією з таких унікальних особистостей був Олександр Цинкаловський. Про нього багато сказано і написано, але ще чимало інформації зберігається в польських та українських архівах.
Багато чого людина переймає від своїх пращурів. Любов до історії Олександр Цинкаловський перейняв від свого дідуся Павла Нітецького, який був польським дворянином і збирачем старожитностей. Прабабуся ученого баронеса фон Вольф була німецькою письменницею. Батько – Микола Цинкаловський був державним службовцем, а мама – Христина Нітецька походила із роду польських дворян.
На тернистому життєвому віку Олександра Цинкаловського були різні події та випробування. У юності довелося зазнати долі вимушеного переселенця до Росії, адже тривала Перша світова війна. Не всі із Цинкаловських і Нітецьких повернулися додому до Володимира. Але ті, що повернулися стали відбудовувати зруйновану хату на Староостровецькій вулиці.
Олександр Цинкаловський навчався у Варшавському університеті на богословському факультеті, оскільки православним заборонялося навчатися на інших факультетах. Закінчуючи університетське навчання наш земляк написав дипломну (магістерську) роботу «Сліди християнства на Волині», у якій зазначав, що християнство на Волині з'явилося на 100 років раніше, ніж офіційне хрещення у Києві. Очевидно, що то було хрещення приватних заможних сімей. Доказом цьому є хрестики, які Цинкаловський знайшов під час археологічних розкопок у Зимному. На світлині ми бачимо Олександра Миколайовича біля хреста у селі Зимному, який встановив понад 800 років тому Данило Галицький на могилі свого воїна Клима Христинича.
Учений був наділений енциклопедичними знаннями з різних галузей історичної науки – він добре орієнтувався у сакральному мистецтві, етнографії, релігієзнавстві, нумізматиці, а в археології був особливо сильний, адже досліджував історію міста Володимира і Волині від найдавніших часів і до 30 років 20 століття. Тож історія нашого краю розпочалася дуже давно.
Перу ученого належить понад 300 наукових праць. Рукописи багатьох з них згоріли під час Другої Світової війни. Олександр Цинкаловський відновив їх, користуючись європейськими архівами. Під час війни разом з дружиною, утікаючи з оселі, що палала, він рятував найдорожче – рукописи своїх праць.
Яке самовіддане служіння науці!
Учений досліджував такі цікаві факти, що на Волині, скажімо, був свій театр і опера – уже у 17 столітті! Ученого дуже дивував той факт, що деякі «науковці» не знали про це, або навмисно замовчували.
Олександр Цинкаловський досліджував трипільську культуру, яка має стосунок і до формування українського народу. Він виявив її матеріали на території городища – давнього поселення у Зимному, яке досліджував у 30 роках 20 століття.
Особливо зворушливі стосунки ученого були із рідною сестрою Оленою, яка проживала у Володимирі. Вона була його порадницею і допомагала матеріально, коли він навчався в університеті.
Олександр Цинкаловський не був кабінетним ученим: він спілкувався з людьми на Прибужжі, саме у селі Осмиловичі – там вчителював. А також у сусідніх селах. Таким чином, він зібрав багато цінного матеріалу з археології, нумізматики, етнографії та інших галузей історичної науки. Записав спогади та розповіді людей, тобто вивчав живу історію – передану з уст в уста. Саме у цьому цінність Олександра Цинкаловського як історика.
«Княжий город Володимир», «Матеріали до праісторії Володимирського повіту», «Стара Волинь і Волинське Полісся» - це матеріали тільки деяких його фундаментальних праць. Чимало з них, зокрема й ті, які характеризують Холмщину і Підляшшя як етнічні українські землі, зберігаються у польських архівах і чекають на свого дослідника.
Деякі праці вченого, зокрема, його словник «Стара Волинь і Волинське Полісся» були надруковані у Канаді, у місті Вінніпезі – там знаходився Інститут дослідів Волині. Тож видання праць видатного волинянина підтримали українці на еміграції. На жаль, уже по смерті ученого.
Берегинею пам'яті про рід Цинкаловських є його племінниця Наталя Назарівна Грабарчук-Цинкаловська – Почесна Громадянка міста Володимира, лауреатка премії імені Олександра Цинкаловського. Саме пані Наталя передала до Володимирського історичного музею імені Омеляна Дверницького листи Олександра Цинкаловського до володимирської родини. Також в музеї зберігається бронзова медаль, якою ученого нагородила Польська Академія Наук і книжка Олександра Цинкаловського «Княжий город Володимир», яка видана у Львові у 1935 році.
Роздумуючи над талантом Олександра Цинкаловського, я прийшов до висновку, що по обдарованості його можна порівняти із такими корифеями української історії як Михайло Грушевський, Дмитро Дорошенко, Іван Крип'якевич та іншими велетами краєзнавчої науки.
Бо наш земляк заслужив це самовідданим служінням історії рідної Волині та України.
Богдан Янович, науковий співробітник історичного музею.
Коментарі