На західних рубежах України на правому березі невеличкої річечки Луги у мальовничій місцевості розташувалося місто Володимир. Ще у далекому 10 столітті на ці землі прибув Великий Київський князь Володимир – той самий, який охрестив Київську Русь. Власне, Володимир прибув, щоб взяти під свою владу міста Червен і Волинь, які знаходилися на території, яка нині належить Польщі. Це етнічні українські землі, тобто землі які з давніх-давен були заселені українцями, але за них йшла боротьба між українськими та польськими князями. На противагу їм Володимир Великий збудував фортецю, якій дали ім'я князя. Хоча, як стверджують історики, люди на наших землях жили й до приходу Володимира, але місто в той час називалося Ладомир.
Володимир розпочинався з невеликого замку, фортеці, котра знаходилася за валами. Той перший замок був збудований ще у часи князя Володимира Великого, але до наших днів не зберігся. У другій половині 14 століття польський король Казимир Великий прийшов до Володимира і збудував за валами свій замок, але, як стверджують перекази, не встиг його добудувати. Цеглу із володимирського замку, ніби-то використав литовський князь Любарт (Дмитро) для будівництва свого відомого замку Любарта у Луцьку.
Так склалося історично, що Володимир розташований у дуже зручному місці – неподалік річка Луга впадає у Західний Буг, котрий поєднаний із Віслою і Балтійським морем. Тож на наших землях здавна велася торгівля міжнародного значення – через княже місто проходили торгівельні шляхи із «варяг у греки», який сполучав Середземномор’я зі Скандинавією, а також Європу з Близьким і Далеким Сходом. Доказом цьому є монети – Римської імперії, Візантії й, навіть, арабські монети, які учені-археологи знайшли в околицях Володимира.
Історики стверджують, що у давні часи у Володимирі знаходилося більше ніж 20 церков. Місто було надзвичайно гарним. Монастир святого Михайла, монастир Дванадцяти Апостолів, церква святого Іллі – то назви лише деяких з них.
Вражає своєю величчю Успенський собор – найдавніший храм Волині. Хоча і нинішній його вигляд – це реконструкція, яка зроблена у 19 столітті, на цьому місці у минулі століття стояв храм, який бачив князів Київської Русі та Волинсько-Галицького князівства. У цьому соборі вінчалися волинські князі, підписувалися угоди між князівствами. При храмі діяла іконописна майстерня та школа, де молодь навчалася іноземних мов та богослів'я. У давнину стіни собору були розписані фресками - спеціальними малюнками, коли по мокрій штукатурці малювали мінеральними фарбами. Вражає й акустика Мстиславового храму, так називають Успенський собор, у його стінах замуровані порожні глечики із глини – резонатори – завдяки їм звучання людських голосів – прекрасне. Унікальним є Розп'яття з 15 століття, згідно з переказами біля нього молився Йосафат Кунцевич – святий греко-католицької церкви, який народився у 16 столітті та жив у Володимирі.
Ще однією з підстав для гордості є Василівська церква-ротонда 14-15 століть. У 1947 році її досліджував професор Григорій Логвин, який дійшов висновку, що вона збудована в той самий час, що й замок Любарта у Луцьку, доказом тому, як вважав учений, є цегла і спосіб її кладки. Науковець вважав, що стіни ротонди в давнину були розписані фресками, але вони не збереглися до нашого часу. Унікальною пам’яткою є не лише сама церква, яка нагадує собою квітку з 8 пелюстками, але й ікона 16 століття Богородиця-Одигитрія, що в перекладі з грецької мови означає «та, яка показує шлях». Ікона була перенесена із Введенської церкви, котра не збереглася. На жаль, у місті Загребі у Хорватії перебуває і дошка зі стіни ротонди. На дошці був напис на якому учений Ізмаїл Срезневський прочитав слова «Боже, поможи князю».
Окрасою міста є церкви з епохи бароко, які розташовані у центрі Володимира. Серед них костел Якима і Ганни, у якому згідно з переказами зберігалися скарби польських королів. На жаль, була знищена атеїстами прекрасна костельна дзвіниця, дзвони якої не лише сповіщали містян про час, але і про приїзд високих гостей. Таким гостем у 18 столітті був польський король Станіслав Август Понятовський. Сам костел пофарбований у біло-жовті кольори, які символізують колір прапора Ватикану – Папської столиці.
На внутрішній стіні костелу є дошка-барельєф, на якій зображено Мартина Божидара Підгородненського – мецената будівництва костелу. Цікавими є і підземелля костелу, там ще зберігаються деякі сакральні фігури. Багато скульптур було втрачено у часи Радянського Союзу, вони прикрашали інтер'єр костелу. Деякі статуетки на вівтарі залишилися. Здебільшого, це фігурки ангелів. Такі статуетки характерні для епохи рококо. У цьому стилі споруджено вівтар костелу.
Ще однією цікавою пам’яткою є костел Серця Ісусового, який відомий нині як Собор Різдва Христового. Він був збудований у 18 столітті католицькими монахами єзуїтами. Особливо цікавими є його підземелля. Ченці-єзуїти дуже полюбляли різні таємниці, тож можливо під цими підземеллями є ще щось цікаве.
Миколаївська церква колись була каплицею святого Йосафата. А от кірху збудували німецькі колоністи.
На стіні церкви святого Юрія зберігаються автографи солдатів початку 20 століття.
А ще Володимир – це місто, яке дало світові видатних людей. Особливо варті уваги Агатангел Кримський – геній, який знав понад 60 іноземних мов і переклав українською мовою твори Омара Хайяма, Фірдоусі, Сааді та інших поетів Близького Сходу. Також заслуговує на увагу Олександр Цинкаловський – історик і археолог, який досліджував Волинь і знав багато цікавого про містечка, села і хутори, яких нині уже немає на карті.
Тож вивчаймо історію рідного міста Володимира, бо воно є невід'ємною частинкою нашої Батьківщини – України.
Богдан Янович, науковий співробітник історичного музею імені Омеляна
Коментарі