Кілька років тому Володимир відвідав Герой України Борис Возницький, який завідував Львівською картинною галереєю. Цей поважний мистецтвознавець назвав наше місто другим Єрусалимом, маючи на увазі потужну духовну ауру, яка створюється старовинними церквами.
Однією з таких перлин є Василівська церква у Володимирі.
Її будівництво оповите легендами та переказами. В одному з них розповідається, що київський князь Володимир Святославович повертався з Карпат, де взяв під свою владу плем'я білих хорватів. Він зупинився у Володимирі з військом, щоб відпочити та наказав своїм воїнам, аби кожен з них приніс по одній цеглині – так була збудована церква впродовж одного дня. Оскільки князь при хрещенні отримав ім'я Василій, то й церква іменується Василівською. Такий переказ.
Дослідження відомого вченого, мистецтвознавця, кандидата архітектури Григорія Логвина, який вивчав Василівську церкву під час своєї експедиції по Україні у 1947 році, підтверджують той факт, що храм було збудовано у 14 столітті. Учений прийшов до такого висновку, дослідивши цеглу, з якої зведено споруду. Історія не зберегла імені архітектора, літописці згадують «хитрого мужа Олексу».
Унікальність церкви полягає в особливостях її архітектури: вісім контрафорсів (виступів) створюють враження, що церква має хвилясті стіни та нагадує квітку з восьми пелюстками. Краєзнавці вважають, що подібних до неї немає ніде на планеті. У минулі століття церква була увінчана куполом, подібним до шолома. Куполи, схожі до цибулин, які бачимо нині, були надбудовані російським архітектором П.Козловим у 19 столітті.
Дослідник Г.Логвин стверджував, що у 18 ст. на внутрішніх стінах церкви були фрески, які згодом замалювали.
У 1914 році у північній стіні храму знайшли дошку з таємничим написом. Учений Ізмаїл Срезневський, академік Петербурзької академії наук, розшифрував з напису три слова: «Боже, поможи, князю!». Ім'я князя не збереглося. Дошка була вивезена до Хорватії та нині зберігається у музеї університету м.Загреб.
Цікавим для шанувальників історії є внутрішній простір храму: іконостас датується 18 століттям, потьмянілі від часу ікони налічують понад 200 років.
Особливо цікавою є ікона Богородиця Одигітрія (з грецької – та, яка показує шлях.). Вона написана на липових дошках, її вік налічує понад 500 років! Історик Микола Теодорович писав, що ікону привезено з Візантії, але невідомо ким і коли.
В історії церкви залишили слід поважні люди. На її подвір'ї похований священник Даміан Герштанський (1854-1936). Він походив з давнього духовного роду. Отець Даміан понад 50 років служив у Василівському храмі. Він мав дуже великий авторитет серед володимирчан, тому його обрали депутатом Української фракції російської царської Думи, а згодом він став послом до польського Сейму – у тих високих установах він захищав інтереси простих людей і за це заслужив повагу від них. Герштанський рано залишився вдівцем, виховав семеро дітей – шість доньок і сина. Усі стали достойними людьми.
Одна з доньок – Олена Герштанська - стала відомою співачкою, співпрацювала із всесвітньо знаним російським співаком Федором Шаляпіним, співала з ним, а опері «Царська наречена». Згодом вона емігрувала до США і працювала в Українській опері у Вашингтоні.
У 1941-1968 роках настоятелем церкви був священник Євген Герштанський. Він також походив з давнього священицького роду. Отець Євген закінчив Варшавський університет, мав велике духовне покликання, його дуже поважали люди.
Помітний слід в історії церкви залишив отець Сергій Депо. Він закінчив Московську духовну семінарію і Ленінградську духовну академію, захистив дисертацію кандидата богословських наук на тему «Володимир-Волинська єпархія та її історія». Отець Сергій вмів знайти підхід до душі кожного свого парафіянина, тому його любили та поважали люди та він залишив добрий спогад у серцях усіх, хто його знав.
… Уже понад 700 років на давній волинській землі стоїть унікальна перлинка – Василівська церква, у ній ніколи не зупинялося Богослужіння, у її стінах відчутний дух століть.
Богдан Янович
Коментарі