Музика – одне з найпрекрасніших мистецтв, яке нікого не залишить байдужим. Є серед жителів нашого міста люди, які присвятили їй усе своє життя.
Родина Жиромських належить до відомих особистостей в нашому місті, адже усі її представники присвятили своє життя служінню музиці. Голова сім'ї – світлої пам'яті Микола Костянтинович Жиромський та його батьки походили з села Хмелева на Володимирщині. Жиромські – справжні волинські інтелігенти, оскільки у їхній сім'ї були й вчителі, і священники. Родина переїхала до Володимира. Микола успішно закінчив музичне училище і Львівську консерваторію (диригентсько-хоровий відділ), відслужив строкову службу.
У 1962 році пан Микола одружився із вродливою дівчиною Марією. Багато поколінь володимирчан знали й поважали Миколу Жиромського, адже він був талановитим, грамотним музикантом і виховав багатьох своїх учнів і послідовників. Певний час митець викладав музику у місті Ліда у Білорусії, працював у філії Київського інституту культури у Рівному, а згодом повернувся до Володимира і до пенсії навчав дітей у місцевій музичній школі. Також Микола Констянтинович керував академічною капелою при районному будинку культури, а хор медиків, під орудою Жиромського, отримав звання народного, його ж керівник – золоту медаль від Міністерства культури.
Дружина музиканта – Марія Полікарпівна – із вдячністю згадує про покійного чоловіка. Багато чого навчилася від нього. Проте і сама доклала багато праці, щоб стати здібним музикантом. Народилася жінка в селі Заболотці Іваничівського району в родині колгоспників. Музикою і співом захоплювалася ще зі шкільних років. Оскільки її мама захворіла, то пані Марія пішла працювати телефоністкою на шахті.
Подруга Оля Козачук порадила вступити до музичного училища. Марійка стала студенткою Житомирського державного музичного училища імені Косенка. Навчалася добре, грала у п'єсі Розова «У добрий час», директор Житомирського драмтеатру навіть запрошував її на роботу. Але вона обрала музику.
У 1959 році Марія Полікарпівна розпочала викладати у Володимир-Волинській дитячій музичній школі, яка в той час знаходилася у фінському будиночку біля санепідемстанції. Її трудовий стаж - 38 років. У школі Марія Жиромська викладала сольфеджіо, а ще керувала різними хорами у місті. Зокрема, середнім і старшим дитячим, хором хлопчиків. Під орудою пані Марії хор медпрацівників (ним керувала з 1960 р.) виступав у Луцьку та польських містах Грубешів, Нелєдово, Стрижів. Акомпанував їм Владислав Сарана. Усюди хористів зустрічали щирими оплесками. А ще Марія Полікарпівна керувала хорами у комбінаті молочних продуктів, управлінні торгівлі та школі інтернаті.
Згодом закінчила Рівненський інститут культури.
Пані Марія виховала багатьох учнів, які проживають в Україні, Німеччині і США. Зокрема, її учень Володимир Дуда живе і працює в Німеччині, Сергій Митрофанов – талановитий скрипаль у Києві. Багато років пані Марія керувала хором у Соборі Різдва Христового, а з 2002 року опікується ветеранським хором «Мужність», цьому хору надали звання народного.
Донька і внук теж вибрали музику справою свого життя. Покійний син Ігор мав абсолютний слух, грав на віолончелі та гітарі. Своє життя музиці присвятила і донька Ірина, яка багато років працювала у музичній школі, співала у знаному в нашому місті тріо «Живиця». Зять - Олександр Олександрович – піаніст, викладає у дитячій музичній школі.
Онук Дмитро закінчив Львівську музичну школу імені Соломії Крушельницької та Одеську консерваторію. Його дружина Олександра – скрипалька. Дмитро грає на фаготі, виступав в одеському театрі «Музкомедія», гастролював за кордоном. Підростають у Марії Полікарпівни правнуки, які, можливо, стануть музикантами.
Німецький філософ Й. Гердер сказав: «Україна має чудовий клімат, щедру землю і її великий, музично обдарований народ колись прокинеться для нового життя». Сприяють цьому талановиті люди – такі, як Жиромські – закохані у музику.
Богдан Янович.
Коментарі