У 1896 році статський радник, голова мирових суддів Володимир-Волинського повіту Григорій Богуславський отримав у володіння маєток Черняків (нині це територія поблизу Нововолинського цегельного заводу). Так родина Богуславських оселилася на Волині.
Григорій Богуславський був відомий як історик і письменник, він написав чимало наукових праць, зокрема одна з них, «Волинські рукописні Єванглія і Апостоли», видана в 1897 р. у Львові, зберігається у фондах Володимир-Волинського історичного музею.
З початком І Світової війни сім'я Богуславських виїхала до Києва, де її глава помер у 1918 р., а мати з дітьми повертається на Волинь у 1920 році. Частину їхні маєтки забрала польська влада і віддала колоністам, а рештки маєтку у 1939 році забрала радянська влада. У 1941 р. помирає їх мати – Лідія Францівна.
Діти – Наталія, Володимир і Єлизавета переживають нацистську окупацію у Володимирі. Наталія виїхала у Ростов-на–Дону. Володимир став ветеринаром, проживав у Володимирі, помер у 1965 р.
Єлизавета Богуславська – людина складної долі: пережила дві світові війни, революцію, втрату батьків, опікувалася дітьми-сиротами прийомної доньки свого брата, тому не влаштувала особистого життя.
На старість залишилася самотньою, отримувала мізерну пенсію, але не втратила інтересу до життя і людей, займалася творчістю. Єлизавета Григорівна малювала аквареллю, вишивала, моделювала і шила одяг, займалася ажурним в'язанням і штучними квітами. Особливого успіху досягла у розписуванні великодніх писанок.
Її писанки були чи не в кожній володимирській оселі, ними не христосувалися, а берегли як найціннішу реліквію. Для доброчинного товариства, яке діяло в місті вона безплатно виготовляла маскарадні костюми (дітям).
Найбільшою нагородою для неї були щасливі дитячі обличчя. Дітки любили її і горнулися до неї. Єлизавета Богуславська залишила по собі добрий слід на Землі.
Богдан Янович
Коментарі