Серед багатьох втрачених пам'яток Володимира слід назвати Михайлівський монастир. Церковний історик Микола Теодорович зазначав, що згадана святиня знаходилася на правому березі річки Луги. Від назви монастиря свою назву дістала і прилегла місцевість – урочище Михайлівщина. Споруди були дерев'яними, але збудованими на цегляному фундаменті. Згідно з переказами, Михайлівську церкву збудували на місці, де колись був дерев'яний ідол.
Перша згадка про монастир під 1286 роком зустрічається в Іпатіївському літописі, у ній сказано про отруєння князем Левом Даниловичем литовського князя Войшелка у боротьбі за владу і про поховання Войшелка у монастирі.
У 16 столітті обитель належала князям Сангушкам. Наприкінці 16 століття монастир закрили, а церква продовжувала діяти. Остання документальна згадка про неї зафіксована ще в 1261 році. Згодом на тій місцевості було кладовище. Тепер там металевий хрест (на фото), в районі вулиці Київської, який нагадує про те, що колись там був монастир.
Ще однією втраченою пам'яткою є Онуфріївський монастир, який знаходився в урочищі Велесівщина, серед боліт і лісів, на лівому березі річки Луги. Тепер це територія села Заріччя.
У дохристиянські часи на цьому місці знаходилося капище язичницького Бога Велеса – покровителя і захисника домашніх тварин. За давньою традицією православна церква ставила свої церкви на місці колишніх язичницьких капищ - місць, де поклонялися своїм божествам язичники. До слова, у православ'ї покровителем тварин вважається святий Онуфрій. Тому монастир було названо на його честь. У 17 столітті монастир було ліквідовано. Згадка про ікону святого Онуфрія була в документах і в пізніший час.
Після закриття церкви її реліквії були передані в інші храми міста Володимира.
Про ці пам'ятки писав церковний історик Микола Теодорович.
Богдан Янович.
Коментарі