Навіть у важкі часи люди хотіли навчатися і пізнавати щось нове. Тож школи були у місті Володимирі з давніх-давен. Перша згадка про освітні заклади у місті над Лугою датуються ще 11 століттям. Вважають, що перші школи були засновані єпископами Степаном і Амфілохієм. Ті школи діяли при церквах, там навчалися діти та молодь, які були парафіянами певної церкви. Вони вивчали богослів'я, основи грамоти, вчилися читати Богослужбові книжки. Власне, згадки про такі школи залишив ченець Києво-Печерської лаври Нестор-літописець, який написав, що він приїздив до Володимира у 1097 році «заради огляду шкіл і настанови вчителів».
Архівні книги зберегли записи, що у 1586 році учителем школи при Успенському соборі був священник.
Наприкінці 16 століття старостою міста Володимира був Костянтин Острозький – відомий український князь, захисник православної віри. Він надав фінансування для володимирської школи, завдяки цьому школа утримувала двох учителів – один викладав грецьку, інший церковнослов'янську мови. Гроші на ці потреби збиралися з людей, які проживали в селах, котрі належали єпископії.
Особливо школа розвивалася за правління єпископа Іпатія Потія. Він у 1609 році пожертвував для потреб школи 2500 злотих. За правління греко-католицького єпископа Якима Мороховського школа стала римо-католицьким єзуїтським закладом. Навчалися у ній діти переважно заможних міщан і шляхти, яких виховували у католицькому дусі. Вони називалися студентами та відзначали лише католицькі свята, співали на латині, дотримувалися єзуїтських звичаїв і обрядів.
За правління короля Владислава 4 православні володимирські міщани повернули собі кілька міських церков і при одній з них, а саме П'ятницькій, відкрили церковнослов'янську школу. На подвір'ї церкви збудували шкільний будинок і утримували одного вчителя.
Деякий час була православна школа і при Василівській церкві. Про це свідчать документи за 1695 рік. У них згадується церковний будинок. В ньому розміщувалися школа і госпіталь.
У другій половині 17 століття володимирська кафедральна школа іменується колегіумом. До кінця свого існування вона була у розпорядженні отців василіан. Тоді студенти навчалися по 4 і навіть п'ять років. Викладачі мали звання професорів, а керівники навчального закладу – ректорів. Викладали у школі впливові церковні діячі, настоятелі місцевих греко-католицьких монастирів, серед них Маркіян Кульчицький – доктор богослів'я, ігумен Зимненського монастиря.
У 1784 році у василіанській школі навчалося 380 учнів. У 1755 році поміщик Ігнатій Садовський збудував для костелу і монастиря єзуїтів нові приміщення. У них розмістився василіанський колегіум. В той час у ньому навчалося 380 учнів. Навчання вело 6 професорів. У колегіумі викладали англійську, німецьку, французьку, італійську мови, латину. Також викладали точні та природничі науки. Серед вихованців колегіуму були Стефан Стубелевич і Феофан Прокопович. Перший став професором Вільнюського університету і винахідником електрофорезу, другий – ученим, богословом і письменником. Рівень викладання був дуже високим. Колегіум знаходився поблизу Собору Різдва Христового. Нині там монастир.
Наприкінці 18 століття колегіум був перейменований у п'ятикласне училище. З 1803 року училище перейшло в підпорядкування Тадея Чацького і викладання велося польською мовою.
Впродовж 38 років у Володимирі не було жодного навчального закладу. Лише у 1869 році у місті відкрили двокласне училище. Там викладав Юхим Кримський – батько відомого ученого-мовознавця.
Ось така історія навчальних закладів Володимира у минулому.
Богдан Янович.
Коментарі