Кожна мудра людина намагається залишити по собі добрий слід. Хтось виховує дітей, інші малюють картини, пишуть вірші, займаються благодійністю чи бізнесом, або й просто добросовісно виконують свою роботу. Але є й такі особистості іменем яких називають навіть небесні світила. Такою була Олена Полонська. Хто ж вона?
На берегах Луги розташувалося село із мальовничою назвою Селець.
21 листопада 1902 року у ньому народилася Олена Полонська, якій судилося стати відомим астрономом. Дівчина навчалася у Варшавській, Новоград –Сіверській та Петроградській гімназіях. У 1919 році закінчила Луцьку жіночу гімназію і отримала золоту медаль. Рік працювала в Луцькому окружному суді, а в 1922 році вступила на фізико-математичний факультет Львівського університету, який закінчила в 1922 році. Там же працювала асистентом на кафедрі астрономії. У 1934-1936 роках Олена Іванівна була позаштатним асистентом в астрономічній обсерваторії Варшавського університету. Там же отримала ступінь доктора філософії.
Згодом наша землячка працювала управителькою в родинному маєтку Селець, який у 1939 році добровільно передала державі.
У 1928 році красива, розумна і набожна студентка Львівського університету переїздить до Варшави. Олена досліджує рух комет. У обсерваторії вона наче добровільний затвірник живе лише космосом і молитвою.
Вперше Полонська закохалася лише в 34 роки. Її обранець, а згодом і чоловік Леон Казимирчак — учений-іхтіолог. За рік у шлюбі народився син.
В 1941 році під час окупації Львова Олена, ризикуючи власним життям, рятувала польських офіцерів. Як професор університету вона робила їм посвідчення стажерів Львівської обсерваторії, щоб вони могли покинути місто.
Рятувала чужих, а у полон згодом потрапили її мати та чоловік. Олена вирушає по концентраційних таборах, що були розташовані на території Польщі, шукати свою матір і чоловіка. В одному з них Олену саму мало не розстріляти. Перед розстрілом вона попросила про молитву, а потім звернулася до катів: «Ви всі християни. Вдома вас чекають матері та дружини». І жоден не вистрілив. Лише крикнули: «Біжи»
Перед початком війни працювала у Львові, а з 1945 року разом з матір'ю та сином оселяється в Херсоні і працює викладачем в педагогічному інституті.
У 1950 році жінка –астроном захищає кандидатську дисертацію в Головній Академічній Обсерваторії в Пулково. У 1952 році Полонську арештували за «шпигунство», очевидно, постаралися недоброзичливці, котрі пригадали її дворянське походження.
Через кілька місяців жінку звільнили.
З 1953 року Олена Іванівна викладає вищу математику та астрономію в Одеському педінституті, залучає студентів до наукової роботи по дослідженню комет.
У 12-річному віці помирає її єдиний синок Сергійко, і лише сильна віра в Бога допомагає жінці вижити, а ще вона заглиблюється у наукову діяльність, працює по 16 годин на добу, навчає студентів.
Заслуга її як вченого –астронома полягає у вивченні руху короткоперіодичних комет. З цієї проблеми вона написала багато наукових праць, виступала на всесоюзних і міжнародних симпозіумах. У 1968 році учена захистила докторську дисертацію, а у 1969 році Академія наук присудила їй премію імені Ф.Бредіхіна як визнання її наукових досліджень.
У січні 1979 року вчена вийшла на пенсію, але продовжувала займатися науковою роботою. Її праці друкувалися на конференціях в Румунії, Голландії, Італії, Росії.
Особистість Олени Казмирчак – багатогранна: вона була знаною вченою і водночас щиро вірила у Бога – її життя доказ того, що наука і релігія не заперечують, а взаємодоповнюють одне одного. Пані Олена написала кілька праць з богослов'я, перекладала іноземних теологів, бо досконало володіла польською, німецькою і французькою мовами. А ще – редагувала релігійно-політичний журнал «На рубежі», керувала таємним релігійним гуртком(у себе вдома), сприяла виданню шрифтом Брайля праць про програмуванню і астрономії.
У 1987 році учена прийняла чернецтво під іменем матінка Олена. Певний час викладала у Ленінградській духовній академії. Розповідають, що її віра була такою сильною, що за молитвами матінки Олени у жінок народжувалися довгожданні діти.
У 1978 році одній з малих планет було присвоєно ім'я Полонська.
Померла відома жінка 30 серпня 1992 року у віці 90 років і похована на цвинтарі відомих астрономів у Пулково.
А жителі волинського села Селець на Володимирщині можуть справедливо пишатися тим, що десь у Всесвіті є планета, яка носить ім'я їх славетної землячки.
Богдан Янович, науковий співробітник історичного музею
Коментарі