Одним з найвидатніших діячів у історії України є Данило Галицький.
Його внесок в історію України дуже великий. Данило був сином князя Романа Мстиславовича, який у 1199 році об'єднав Волинь і Галичину і створив могутню державу – Волинсько-Галицьке князівство, котре після розпаду Київської Русі продовжило кращі державотворчі традиції київських князів.
Данило Галицький жив і керував у складну епоху української історії: частими були нашестя монголо-татар. Зокрема у місті Володимирі ці завойовники побували понад сорок разів.
Та не зважаючи на складні умови того часу Данило Галицький продовжував державотворчу діяльність, зокрема він будував нові міста – Львів, Холм, Угровськ, Данилів.
У Іпатіївському літописі згадується, що у Володимирі у 13 столітті було споруджено церкву святого Миколи (на сучасній вулиці Роксолани). У тій церкві дуже любив молитися Данило Галицький.
Однією з важливих подій у житті Данила Галицького була його коронація у 1253 році. Хоча ця подія є дуже дискусійною серед істориків.
Відомо, що у 1253 році римський папа Інокентій 4 надіслав до міста Дорогичина свого посланця Опізо, щоб коронувати Данила Галицького.
Данило Галицький надіявся, що Папа Римський допоможе йому боротися з татарами, оскільки понтифік мав великий вплив на європейських правителів, а папа ж надіявся, що Данило прийме католицьку віру.
Дослідник Микола Котляр критично ставився до коронації Данила, зокрема він писав що «не варто захоплюватися коронацією Данила Галицького, бо коронацію слід вважати демонстративним кроком розрахованим на те, щоб ошукати Данила Галицького і що папа був нещирий». Проте цей дослідник не наводив жодних аргументів.
Перекладач Галицько-Волинського літопису Леонід Махновець писав, що сам Данило Галицький не хотів приймати корону, але його вмовляла мама – княгиня Анна і брат Василько.
Кандидат історичних наук Степан Чапуга теж досліджував питання про коронацію Данила Галицького. Він написав, зокрема таке. У 1340 році змовники отруїли у Володимирі останнього галицького князя Юрія II (Болеслав Тройденович), який мав польське коріння. Як помсту за це польський король Казимир III Великий пограбував місто Львів і захопив княжу скарбницю: забрав корону Данила Галицького, вінець Юрія I, два золоті хрести. Тож корона перебувала в Україні 85 років.
Тривалий час інформація про корону Данила Галицького була відсутня. Про неї заговорили у 18 столітті. Тоді стало відомо, що королівський вінець Данила переробили під мирту єпископа міста Перемишля Юрія Винницького, це відбулося у 1700-1713 роках.
Мирта зберігалася з великою пошаною і використовувалася всього 1-2 рази в рік.
Наприкінці 19 століття Перемишлянським єпископом був Іван Ступницький, який також був відомим нумізматом. Він написав цікаву інформацію про корону Данила, зокрема там йдеться, що «Виготовлений з міді головний убір інкрустований 972 маленькими рубінами та 300 маленькими перлинами в переділах. Коштовні камені погано відшліфовані. рубіновий хрестик на митрі походить з XVII століття. Основною цінністю митри – є дві великі перлини».
Чергову згадку про корону знаходимо у часи Першої світової війни. Під час свого відступу із Перемишля у 1915 році війська Російської імператорської армії викрали єпископську митру, а російський історик Євген Шмурло відвіз її до Москви. Вже після завершення війни через засідання Ліги Націй українському духовенству вдалося добитися від Радянського Союзу повернення реліквії. Митра таки повернулась в Перемишль, хоча була обкраденою та пошкодженою. З неї було вирвано діамант, знято хрестик та обдерто золоту парчу. Тогочасний Перемишльський єпископ Йосафат Коциловський у 1926 році відправив її на реставрацію до Чехословаччини.
У 1939 році Німеччина та СРСР напали на Польщу. Місто Перемишль, через яке протікає річка Сян, було поділене на зони окупації: один берег відходив до німецьких військ, а інший до радянських. Владика Коциловський разом із короною-митрою опинився під радянською окупацією. Боячись чергового викрадення реліквії, єпископ прийняв рішення розібрати її та відправити у німецьку зону окупації Перемишля. Дослідники, посилаючись на спогади о. Миколи Деньо (працівник Перемишльської єпархії, стверджують, що саме у 1939 році останній отримав від о. Коциловського завдання сховати митру. Що, власне, і зробив, заховавши її у підвалах єпископських палат, накресливши при цьому детальний план схованки).
Заарештований у 1946 році владика Йосафат Коциловський подав інші відомості. На одному із допитів, слідчий зацікавився короною Данила Галицького. У відповідь єпископ підтвердив, що корона була перероблена на митру та детально описав її: «Корона зроблена із жовтого металу та являє собою циліндр, на якому є чотири великі та чотири малі зубці. Ці зубці прикрашені орнаментом та дорогоцінним камінням. Спереду і ззаду на короні розміщено великі овальні перлини. До корони був дороблений верх і вона, таким чином, була перероблена на митру. Цей верх зроблений із парчі із намальованими шестикрилими ангелами. Окрім цього, до корони були дороблені два промені, що перехрещувались і на них встановлено хрест.»
Дослідники історії припускають, що корона Данила Галицького може знаходитися у Польщі або ж у Ватикані.
Але остаточної відповіді наразі немає.
Богдан Янович,науковий співробітник історичного музею імені О.Дверницького
Коментарі