Свою 60-десяту осінь Галина Євгеніївна Ткачук зустрічає в зворушливих турботах про людей, які залишилися самотніми
Жінок, як правило, не запитують про те, скільки їм років. Але самі представниці прекрасної статі роки міряють не листками календаря, а душевним настроєм. Бо ж молодість триває доти, доки молодою є душа.
Саме це і відчула при знайомстві з енергійною і бадьорою Галиною Анатоліївною Ткачук, кухарем відділення соціального догляду для постійного проживання територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Володимира. З першого погляду ця жіночка просто зачарувала привітністю і щедрістю душі. Вже 18 років трудиться Галина Євгеніївна у відділенні соціального догляду, пригощає смачними сніданками, обідами та вечерями тих, кому випала доля доживати тут віку.
Народилася Галина Євгеніївна 29 вересня 1962 року у Володимирі-Волинському в робітничій сім’ї. Батьки працювали на швейній фабриці. Галина з дитинства любила готувати, а тому після закінчення школи №1 вступила в Луцьке торгово-кулінарне училище, де навчалася з 1979- по 1981 роки. Потім доводилося працювати в різним закладах громадського харчування, поки у 2004 році не визначилася з відділенням соціального догляду.
-Я тепер не уявляю свого життя поза цим відділенням, без людей, які тут перебувають, - ділиться ювілярка. – З однієї сторони це щасливі люди, бо мають затишок, оточені турботою, увагою, завжди ситі, доглянуті. А ось з іншої – вони обділені долею, бо не мають найважливішого і найдорожчого – родинного тепла. Звичайно, їх відвідують родичі, знайомі, та все ж так бракує власної родини. На разі їх 15 чоловік. Ми складаємо меню на кожен день, де враховуються дієтичні страви та інші харчові обмеження, а ось на свята готуємо самі традиційні страви – кутю, пасочки, ковбаску, крашанки, запікаємо бочка. Хочеться, щоб всі відчули свято.
Галина Євгеніївна запевняє, що дуже звикла і до свого робочого місця, і до людей, задля яких трудиться. Вона любить цих людей усією душею. А ще разом з нею працюють руки , з якими завжди знаходить розуміння, підтримку, допомогу. Це чудові спеціалісти і прекрасні люди – Валентина Богацька, Галина Лактіонова, Ірина Приходько, Тетяна Чигрин. Завжди на своєму посту медичні сестри Ганна Корчук, Тетяна Романюк, молодші сестри Ірина Оніщук, Оксана Зінь, Нонна Токарєва, Галина Решетило, Валентина Баляс, Ніна Богдан. Завдяки їм в приміщенні завжди підтримується ідеальний порядок. Напарницею і найкращою подругою ювілярки є Надія Бай бух. Зворушливо відгукується іменинниця і про Ірину Миколаївну Приходько, яка нині вболіває і за персонал і відділення, і за його вже постійних мешканців. Справжньою сестрою – господинею є Світлана Ткачук.
- Я недаремно назвала всіх тих людей, з якими разом працюю вже багато років. Саме ці люди є моєю другою родиною. Саме з ними завжди почуваюся затишно і спокійно. Всіх їх дуже поважаю і люблю, - каже Галина Євгеніївна.
Звичайно, є у пані Галини і власна сім’я, не менш дорога і затишна. Чоловік Микола Якович працює у ВПУ №23, уже створили сім’ї дві доньки – Анна і Наталія. Тішать бабусю і дідуся двійко внуків.
Родина працьовита. Обробляють власну земельну ділянку на дачі у селі Верба. Це і труд, і відпочинок одночасно. Галина Євгеніївна розводить квіти, на дозвіллі вишиває, в’яже.
Та все ж ця трудолюбива жіночка просто вражає енергією, яке струменіє від неї, наче сонячне проміння. Просто відчувається якесь незриме тепло. Напевно, це теплота серця.
- Я не відчуваю віку. Мені не віриться, що на життєвому календарі вже шістдесят. Просто я весь час зайнята, задоволена роботою, колективом, родиною. Я щаслива, що доля дала мені можливість турбуватися про людей, яким потрібна турбота. Вони стали для мене рідними. Запитуєте, що хочу собі сама побажати? Ну, передусім здоров’я, а так… хочу ще бути потрібною. Бо поки живеш активно, віку не відчуваєш. І ще, звичайно, дуже хочеться, щоб наступив мир, щоб всі ми жили спокійно і в ладу.
Час стікає. Галині Євгенівні час готувати обід. Виходимо на подвір’я і наче відчуваємо, як поряд з нами тихо крокує осінь, легеньким вітерцем гойдає квіти, сумовито шелестить листям. А в очах Галини Євгеніївни радість і завзяття. Адже в день свого 60-ліття вона переступає поріг чергової молодості – молодості душі. Хай мгногії літа відчуває вона ця шляхетна жінка цю душевну молодість!
Антоніна Булавіна м. Володимир
Коментарі