Серед жителів міста Володимира є багато талановитих людей. Однією із таких цікавих особистостей є Галина Савіна (Карп'юк).
Жінка народилася у Володимирі, навчалася у середній школі № 1. Проте, коріння її роду походить з прадавніх українських етнічних земель з Холмщини.
Ось як пані Галина розповіла про своїх батьків: «Мама народилась в с. Міняни у Польщі 22 липня 1924 року, а тато в селі Мідники. Коли німці захопили Польщу у 1939 році мою маму - Козак Марію Іванівну в березні забрали на роботу в Німеччину. Попала вона до бауера Отто Наумана в село Вільденгайн. Господар мав 87 років, а його фрау – 80. У них був син Ернст Науман - 38 років. Маму в цій сім’ї полюбили. Їй настільки довіряли, що давали ключі від господарських приміщень і навіть хотіли прийняти як рідну дочку. Але її тягнуло до України, до рідної землі. Відразу після війни мама працювала у Львові медсестрою. Потім приїхала в Орані до брата, а згодом і у Володимир. Працювала в дитячому будинку (зараз там художня школа), потім в пельменній кухарем.
Мій тато - Карпюк Микола Іванович. Татова сім’я була переселена на Донеччину в Юзівку у 1945 році. Степ, де нічого не росло. І так, і так пробували, нічого не виходило. Вирішили їхати звідти. Частина родини поїхала у Воронеж, а частина приїхала у Володимир. На переїзд дали якісь невеликі гроші. Тут він і познайомився з моєю мамою, бо вона працювала недалеко від його дому в дитячому будинку. Тато працював у санстанції профдезінспектором.
Моєму прадідусю Веремко Миколі Івановичу під час І Світової війни відірвало ногу, він був контужений, глухий. Працювати та допомогти дітям не міг, тож звернувся в міські органи і йому видали дозвіл на торгівлю насінням соняшнику на базарі. Він єдиний у Володимирі мав такий офіційний дозвіл.»
З приємністю згадує жінка і про дитячі роки, які були у житті найкращими, хоча жилося непросто. Але вона завжди тягнулася до прекрасного.
11 грудня У Володимирському історичному музеї імені Омеляна Дверницького відбулася презентація виставки Галини Савіної «Вишивка довжиною в життя».
Галина Савіна усе своє свідоме життя працювала акушеркою у пологовому будинку. Окрім основної роботи ще з юнацьких літ захопилася мистецтвом вишивання, яке перейняла від однієї дівчини з Микитич та дівчат із Закарпаття, які проживали у них на квартирі. У вільний час Галина Миколаївна захопилася цим мистецтвом. З під її рук виходили спочатку чудові рушнички, серветки, потім стала творити ікони, картини, вишивати сорочки. Згодом навчилася працювати із бісером.
На виставці також представлені для огляду гердани, силянки, намиста та інші прикраси, які виготовлені талановитою майстринею Галиною Савіною.
Привітати здібну володимирчанку прийшло багато людей. З вітальним словом до авторки виставки звернулася начальник міського відділу культури Олена Омелюх, яка побажала майстрині творчого натхнення. Привітати колегу прийшла волонтер і в'язальниця Юлія Слюсарук. Саме вона стала куратором гуртка в'язання при терцентрі. Згодом цей гурток активно долучився для виготовлення шкарпеток для поранених захисників України.
Вітання звучали з вуст друзів, колег-медиків з акушерського відділення Світлани Вітрук, Галини Литвинчук, Анатолія Хомюка, сусідів, студентів університету третього віку, який відвідує пані Галина.
Особливо зворушливим був виступ хору «Журавка» під керівництвом Ольги Бурляй. Звучали українські народні пісні, які нікого не залишили байдужими.
А пані Галина щедро ділилася спогадами про своє життя, про те, як навчалася премудростей мистецтва. Підтримати пані Галину прийшла її донька пані Ольга.
Ще довго не залишали музейну залу люди, насолоджувалися прекрасним мистецтвом, спілкувалися.
Богдан Янович, науковий співробітник історичного музею імені Омеляна Дверницького.
Коментарі