Заробітки
Нам потрібні були додаткові прибутки. Ми не отримували державної допомоги на дітей, а пенсії давали з великою затримкою. Грошей не вистачало навіть на харчування.
Найнявши дітям няню, ми відправились до сусідньої Польщі підзаробити якусь копійчину: продавати власні сувеніри з дерева. Доїхавши «Запорожцем» під німецький кордон, ми успішно впорались. Там ми купили стареньку іномарку, харчі, одяг та подарунки дітям. Повернувшись додому, ми славили Бога за його милість.
Із часом такі поїздки стали основним нашим заробітком. На той час вони були небезпечні через часті розбійницькі напади на автомобілі. До того ж нас швидко запам’ятали, оскільки багато хто вже помітив нашу присутність на ринках Польщі. Зле око людської зажерливості та заздрості впало і на нашу сім’ю. Ми повертались в Україну дуже втомлені, бо вже четверту ніч проводили в машині. Наближалось Різдво. Ми мріяли, як проведемо це свято з дітками. Також ми пообіцяли дітям з дитячого будинку приїхати на свято в гості.
Тієї ночі ми не знали, що нас чекає ціла бригада озброєних поліціянтів. Вони перекрили магістраль і очікували злісних туристів, що нібито викрали авто і втікають. Їх немало здивували маленька жінка на милицях і чоловік без ноги. Брудні стіни, нари, подвійні залізні двері, малесеньке вікно біля високої стелі, через яке майже не доходило світло. Нам не пояснили причину затримання. Звісно, це злякало мене і навіть з’явилась думка про небезпеку для життя. Було шкода дітей, що залишилися з нянею. Не хотілося, щоб вони стали сиротами, і я металась по камері, як звір у клітці. Через трохи я заспокоїлась і почала тихо молитись.
- Ісусе, збережи нам життя, щоб ми могли виховати наших дітей. Я знаю, що Ти зі мною і в цьому неприємному місці, Ти пам’ятаєш про мене завжди. Після цього я відкрила Євангеліє і прочитала вірш із послання апостола Павла до римлян «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре». Після прочитаного я зрозуміла, що це є воля Божа. Через день нас із чоловіком відпустили, щоправда, автомобіль не віддали, залишивши його і всі наші речі як доказ. Та головним для нас було те, що ми залишились живі, розуміючи, що маємо капітал в Небесному банку. Ми повернулися до дітей і продовжували займатися звичними справами, за все дякуючи Богу.
У той час ми втратили багато друзів, які не повірили нам. Нелегко було переносити такі випробування, але ми не намагались виправдовуватися, знаючи, що у нас є найкращий Адвокат. Відчуваючи постійну Божу присутність, ми боролись зі всіма тими фінансовими негараздами, які лягли на наші плечі через втрату авто. У цій боротьбі ми були не самі, тому з Божої милості ми придбали автомобіль за кошти наших друзів-християн. Ще через чотири роки нам подарував автомобіль «Славута» випускник дитячого будинку, який на той час став відомим підприємцем.
(Продовження у наступного тижня)
Редакція щиро дякує авторці за дозвіл поширення її книги і оголошує збір коштів для друку нового тиражу. Ми переконані, що такі книги людям дають добрий приклад успішного життя і боротьби за кожен день, вчать вміння зібратися із силами і йти до здійснення заповітних мрій та досягнення цілей. Отож номер картки в Ощадбанку на ім’я Міньковської Валентини Миколаївни 5167 8032 4527 3276. Просимо небайдужих людей відгукнутися і здійснити пожертву коштами з поміткою “Для видавництва книг”.
Коментарі