Василь Васильович Підв’язний родом із села Глинівка Ковельського району (раніше – Любомльського). Ще у дитинстві мріяв мати власний млин, адже це було пов’язано із приємними спогадами про батька. Вони завжди їздили молоти зерно, стояли в чергах і так проводили час разом.
- Я завжди думав, що, як виросту, неодмінно збудую в селі свій млин, - каже пан Василь. – Коли став дорослим, то в той час усі колгоспи розпалися. Тоді ж став підприємцем. У селі Олеськ, що по дорозі на Любомль, від колгоспу лишилося тільки приміщення тракторної бригади, яке я викупив і переобладнав на млин.
Як розповідає підприємець, він придбав млин могилів-подільського виробництва і встановив його у тій будівлі. Це професійний млин, який здатен перемолоти дуже велику кількість зерна на борошно високого ґатунку. Такі млини зазвичай встановлюють на хлібозаводах із великим об’ємом виробництва.
- Згодом я дізнався, що в селі Ягідне ще тоді Турійського району також є старий млин, який уже не працює. Тоді прийняв рішення про розширення своєї справи і придбав його. Старе обладнання, яке вже не працювало, я замінив на нове. Встановив такий же професійний млин, як і в Олеську, - розповідає пан Василь. – Коли млини почали працювати, люди стали їхати із Володимира-Волинського, Мокреця, Боблів (хоч там є свій млин), а також із Любомля, навіть із Ковеля і Шацька.
Підприємець зазначає, що тих хто користуються його послугами, нині не так багато. В основному це старші люди із сільської місцевості, які зберегли традиції випікання хліба вдома, бо більшості простіше продати вирощене зерно і купити готовий хліб чи борошно. Але все одно є ті, кому приємніше ласувати домашньою випічкою із власної сировини, в яку вклали свої старання і працю.
- Раніше ми мололи частіше. Був період, коли доводилося працювати шість днів на тиждень, окрім неділі, із самого ранку до пізньої ночі. Часто стояли черги. Тепер же працюємо щосереди і щоп’ятниці в Олеську, і раз на тиждень – у Ягідному. Проте якщо кількість людей, які мають бажання змолоти зерно, збільшиться, будемо працювати частіше. Усе залежатиме від потреб населення, - запевняє Василь Васильович. – Також із тими, хто бажає змолоти більшу кількість зерна, можна домовитися на конкретний день, і мельник спеціально приїде, щоб виконати цю роботу.
У млинах пана Василя можна отримати борошно вищого і першого ґатунків, а також висівки. За словами підприємця, нині технологією не передбачено, щоб отримувати борошно нижчої якості. Загалом із центнера зерна виходить 65-70 кг борошна. Правда, усе залежить і від якості пшениці. Якщо ж збіжжя добротне, то і готового продукту буде більше.
Усі процеси на виробництві та роботу обладнання безпосередньо контролює мельник Валерій Томчук. Він працює одразу на двох млинах. Як зазначає підприємець, наразі немає потреби наймати більше людей. Валерій Михайлович справляється зі своїми обов’язками. Тим більше, що обладнання нове і не потребує важкого обслуговування. Лише знання, як правильно користуватися. А ними мельник володіє дуже добре.
Стосовно цін на послуги, Василь Васильович зазначає, що все залежить від кількості зерна, яке потрібно змолоти. Чим більший об’єм роботи – тим більша знижка надаватиметься клієнтам. Також чоловік запрошує до співпраці підприємців і фермерів, які матимуть бажання отримати власний продукт високої якості.
Окрім цього, підприємницька діяльність пана Василя не обмежилася лише млинами. Планів у чоловіка досить багато. Зокрема вдалося втілити у життя ідею створення ще одного необхідного об’єкта, який є досить популярним серед жителів Володимира-Волинського, а саме мийки для автомобілів із самообслуговуванням. Будемо чекати на нові втілення ідей Василя Васильовича.
Із приводу всіх питань можна легко проконсультуватися у пана Василя за телефоном 067-89-38-143.
Історична довідка
У 1948 році селян Ягідного насильно було залучено до колгоспу імені Берії, приєднавши до нього згодом жителів села Замости. Згодом колгосп приєднали до села Гайки (колгосп імені Щорса), де головував О.М. Адамчук. У той час в Ягідному побудовано нові корівники, водонапірну башту, дизельну електростанцію і млин, у якому зараз проводить свою підприємницьку діяльність Василь Підв’язний.
Як розповіла наукова співробітниця сектору обліку, паспортизації та наукових досліджень адміністрації державного історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир» Орися Вознюк, у Володимирі-Волинському функціонувало декілька млинів, які були у приватній власності. Зокрема млин Вольфа Йохендзона, що на Ковельській, а також млин Костянтина Савицького, який нині зарослий зеленим хмелем. Також на вул. Гайдамацькій один будинок, що зараз є гуртожитком, був млином Еви Лєдуховської. Це спольщений шляхетний рід. У Володимирі мали великий дім, теж десь в районі Гайдамацької. Адам Лєдуховський був володимирським старостою. На тій же вулиці Гайдамацькій був млин Корна, споруджений у ХІХ ст., пізніше там була єврейська школа.
Олексій Біянов
Коментарі