Мечислава-Софія Ковальчик, учениця загальноосвітньої школи №5 міста Володимира, нещодавно записала на відео власну музичну композицію «Сльози матері на очах» та виклала в мережу. І цим викликала піднесення духу молоді в місті та схвальні відгуки володимирчан.
При зустрічі з мамою дівчини Марією Михайлівною і самою Софією помітила демократичний характер їхніх стосунків. Хоч мама мала свою точку зору на все, про що говорили в редакції, але вона тактовно тішилася із заперечень доньки та з посмішкою корегувала загальну думку або спогади минулого...
Зовсім маленькою Мечислава-Софія була дуже енергійною дитиною, навіть гіперактивною. Не могла довго всидіти на одному місці. Дуже любила гратися різноманітними іграшками, яких їй потрібно було багатенько, щоб затримувати увагу. Але потяг до руху робив своє: дівчинка невпинно досліджувала все в будь-якому просторі, де перебувала. Тато Софії – поляк, тому доньці дали подвійне ім’я Мечислава-Софія. Її дуже любили в родині: вона була пізньою дитиною, а пізні діти завжди мають особливий статус, їм багато що дозволяється. Хоч мама, за дипломом вихователь дитячого садка, знала, що дітям не можна тривало дивитися телепередачі, але, щоб якось «завантажити» дитину, дозволяла понад норму цього заняття. І робила це швидше через те, що донька не мультфільми переглядала чи якісь дитячі історії, а Софійку вабила художня гімнастика. Дівчина пригадує, як її зачаровувала тоді пластика рухів під музичний супровід. Із часом вона почала повторювати виступи гімнасток, старалася зробити все, як показували. Єдиним недоліком було те, що цей вид спорту не дуже часто транслювався на телеекранах.
Величезним святом для Мечислави-Софії став мобільний телефон. Батьки на день народження подарували. Хоч дівчинка ходила до першого класу, але майже у всіх дітей уже були смартфони. Разом зі смартфоном Софія отримала можливість шукати в мережі відеоматеріали зі спортивної гімнастики. До десяти років уже вміла під будь-яку мелодію затанцювати імпровізовану композицію.
Після закінчення початкової школи інтерес Софії, її жага непосидючості змушували маму шукати для доньки ще інші заняття, крім гімнастики. Були спроби займатися у студії бального танцю, потім – у студії сучасного танцю, хіп-хопу і брейк-дансу. Також почала відвідувати гурток спортивної гімнастики, але припиняла заняття, не знаходила зацікавленості в них. Допомогли хлопці, які в переважній більшості серед друзів Софії. Усі як один схвально відгукувалися про заняття в секції дзюдо.
- Дівчина має вміти за себе постояти, а як потрібно, і здачі дати, не дозволити скривдити слабшого, – резюмує Софія нашу розмову про причини такої різкої зміни улюблених спортивних занять. - Та ще у наш час, час війни знаннями такого виду спорту володіти не завадить, і не тільки знаннями, а й практичними прийомами.
Дівчина захопилася серйозно цим видом боротьби. За три місяці занять навіть вдалося взяти участь в обласних змаганнях і вибороти одне з призових місць.
Експресія руху Софії перетворюється на музику
І Марії Михайлівні, і батькові, і старшій сестрі та братові здавалося, що дівчинка знайшла себе в цьому виді спорту. І яким же було здивування усіх, а особливо мами, коли донька вголос висловила мрію: мати музичний інструмент, який називається УКУЛЕЛЕ. А що із дзюдо? Заняття залишаються, як і були, завжди і відповідно до розкладу тренера. А от укулеле – то мрія для душі і серця.
Змилостивився святий Миколай, і вранці поряд із подушкою дівчина знайшла новий інструмент. Щастю не було меж. Світ зі своїми всіма принадами відійшов на задній план, а було тільки укулеле.
Тиждень дівчина бринькала по струнах, допоки не натерла великий мозоль на пальцеві. Але, попри болячку, осилила усі рекомендації з різних інтернет-ресурсів про навчання гри на інструменті. Зуміла запам’ятати постановку рук на всі акорди для струн. Реальних занять не відвідувала, та і реальних вчителів не було. Усе доводилося вишукувати в інтернеті. Звісно, час навчання ще не надто тривалий, але дівчина не відступає від найулюбленішого на сьогодні заняття.
«Дуже не вистачає занять у школі, адже дистанція – то перешкода в живому спілкуванні»
Війна стала зараз не тільки предметом обговорень чи розмов серед людей, що живуть на територіях, які вважаються тилом. Війна кожного українця змушує щось робити власними силами для перемоги: від кожного – по можливостях. Шкільна програма зараз акцентує увагу дітей на історії нашого народу, честі і обов’язку. От і нещодавно класний керівник Софії, яку поважають і люблять діти та батьки їхнього класу, запропонувала учням підтримати захисників України своїми роботами: малюнками, віршами про боротьбу проти сил пітьми і зла, про наших хоробрих воїнів. Софія, прочитавши повідомлення в класному чаті, не задумуючись, взялася за музичний інструмент. І зрозуміла, що має не тільки грати, а й співати. Два рядки миттєво склалися, а далі... пішла до мами з проханням допомогти. Слова тексту пісні були за якийсь час готові. Софійці довелося правильно підібрати акорди і запам’ятати ритм ударів по струнах. Якщо скласти весь затрачений час, то вийде день. Потренувалася і записала відео. Найпершим критиком була мама, яка і змушувала доньку тренуватися й відшліфовувати гру і спів.
Як звучить ця музична композиція, можете зайти у фейсбук на сторінку Софії Ковалик і послухати. Висновок читайте у заголовку до цієї розповіді.
Сльози матері на очах,
Серце коле дуже сильно,
Бо іде у нас війна
І немає поруч рідного сина:
В полі мусить воювати,
Автомат в руках тримати,
Російських окупантів убивати,
А не рідне поле засівати.
Падають гіркі сльози,
Як вранішні роси.
«Не плач, моя рідна мати,
Я пішов Україну визволяти.
Прийде мирна година –
І втече путінська дрезина.
Будемо міста будувати,
Золоту пшеницю в полі збирати».
Сльози матері на очах,
Серце коле дуже сильно,
Бо іде у нас війна
І немає поруч рідного сина.
Оксана Дворецька
Енциклопедія мистецтва
Укулеле – це один із різновидів гітари, а точніше – чотириструнний щипковий музичний інструмент, який підходить як для гри акордового акомпанементу, так і для виконання мелодійних ліній. На відміну від багатьох схожих за конструкцією та габаритами щипкових інструментів (балалайка, домра, мандоліна), звучання укулеле значно м’якше і тепліше, що сприяє невимушеному виконанню. Крім того, інструмент абсолютно невибагливий до звуковидобування і простий в освоєнні, чим не можуть похвалитися більшість академічних інструментів. Незважаючи на наявність усього чотирьох струн, на укулеле ви зможете виконувати практично будь-які популярні пісні та музику в найрізноманітніших стилях. Інструмент невеликий, і його комфортно брати із собою куди завгодно. Він має дуже гучне звучання для створення акомпанементу під голос. Укулеле стане чудовим вибором для людей, які роблять свої перші кроки у музичному світі.
Історія інструмента
Праотцем сучасного укулеле можна назвати спрощені гітари – кавакіню, що з’явилися в середині XV століття в Португалії. Їх створення багато в чому пов’язане з недосконалістю та дорожнечею виробництва вже традиційних на той момент гітар чи мандолін. Більшість бродячих музикантів не могли дозволити собі таку розкіш, тому виникла потреба у простіших і дешевших аналогах інструментів придворних бардів. Так і виникла гітара кавакіно. Незадовго після своєї появи цей інструмент був завезений в Африку, а потім – і в Південну Америку, де набув широкого застосування і став відомий під назвою куатро. Уже в другій половині XIX століття інструмент прибув на Гавайські острови, де й отримав знайому нам сьогодні назву – гавайська гітара укулеле, що можна дослівно перекласти як «блоха, що скаче». І незабаром, у 1915 році, після музичної виставки в Сан-Франциско інструмент набув міжнародної популярності.
Які бувають види укулеле
Як і акустична гітара, укулеле має різні розміри з властивими їм характеристиками. Залежно від типу, досить сильно змінюватиметься саме звучання, зручність виконання і, зрозуміло, габарити. Тому важливо точно розрізняти види гавайської гітари, щоб розуміти, який тип підходить саме вам. Наведені нижче значення – приблизні, адже різні фірми відрізняються своїми стандартами виробництва.
Сопрано. Почати варто з найпоширенішого типу укулеле – сопрано, звучання якого у багатьох асоціюється з цим інструментом. Ця найменша за розмірами з усіх гавайських гітар має високий, досить дзвінкий тембр, кількість ладів від 12 до 14 і середню довжину 53 сантиметри (21 дюйм). На своїй Батьківщині таке укулеле вважається стандартом і більше за інші типи наближене до тієї самої гітари кавакіно. Крім того, у плані різноманітності забарвлень, форм акустичних отворів та моделей загалом сопрано – безумовний лідер серед усіх укулеле.
Концерт. Цей різновид гавайської гітари за своїми розмірами вже трохи більший, кількість ладів – від 15 до 20, а середня довжина – близько 58 сантиметрів (23 дюйми). Її звучання голосніше і глибше, ніж у сопрано. Таке укулеле добре підійде для всіх, кому стандарт здається занадто маленьким.
Тенор. Наступний за розміром тип гавайської гітари. Кількість ладів починається від 15, а середня довжина становить приблизно 66 сантиметрів (26 дюймів). Тембр укулеле «тенор» ще більш об’ємний і насичений, ніж у «концерт», а довший гриф робить такий вид укулеле досить зручним для гітаристів.
Баритон. Найближчий до класичної гітари тип укулеле як за будовою (D-G-B-E), так і за своїми розмірами. Кількість ладів у середньому починається від 19, а довжина інструмента зазвичай перевищує 76 сантиметрів (30 дюймів). Звучання укулеле типу баритон уже мало схоже на сопрано, і цей інструмент чудово підійде любителям фундаментальнішого, зібраного тембру.
Бас-укулеле. Це особливий вид укулеле, який поширений значно менше, ніж сопрано, але є невід’ємною частиною безлічі колективів, що грають у різних жанрах. За розмірами бас-укулеле відповідає «баритону», але звучить значно щільніше, об’ємніше та потужніше. Це досягається за рахунок встановлення спеціальних потовщених струн, міцнішої колкової механіки та наявності анкера в грифі (рідко зустрічається в інших видах укулеле). У переважній більшості випадків такий інструмент оснащений п’єзодатчиком та темброблоком для підключення до звукопідсилювальної апаратури. Це зумовлено тим, що далеко не завжди вдається досягти достатньої кількості низьких частот із таким розміром корпусу, як у бас-укулеле. Цей інструмент стане справжньою знахідкою для басистів, що подорожують.
Коментарі