У легендах та переказах нашого краю, яких українці впродовж віків склали чимало, міститься багато цікавих фактів, на перший погляд, вигаданих, але в них у завуальованій формі, розповідається про цілком реальні історичні події. Через міфи та легенди стародавні люди пояснювали та витлумачували незрозумілі їм явища природи та навколишню дійсність.
Юрій-Змієборець та злий змій
Земля Володимирщини багата пам'ятками архітектури та, звісно, легендами. Одна з найдавніших легенд, джерела якої сягають ще дохристиянських часів, коли наші далекі пращури були язичниками, розповідає про злого змія.
Жив цей кровопивець на березі річечки Рилавиці – притоки річки Луги. Саме на Рилавиці знаходилося капище (святилище, місце де приносили жертви) злого язичницького бога. Кожного року ненаситному змієві приносили в жертву молоду дівчину – мешканку міста. Ніхто не міг зарадити цьому лихові. І ось одного року прийшла черга принести в жертву дочку місцевого князя. Обливаючись сльозами, батько і мати віддали свою дитину тварюці, яка зловісно скреготала зубами. І раптом, о, доле! З'явився невідомо звідки красень-лицар на білому коні – то був святий Юрій. Він вдарив змія списом, зміюка конаючи, стала рити хвостом землю. Відтоді протікала там річечка, яку люди назвали Рилавицею. Там вона протікає і донині.
Ця легенда має велике символічне значення – добро (його втіленням у цій казці є святий Юрій) перемогло зло (змія). Змій, страховисько – це уособлення темних, агресивних, невідомих сил природи, на зміну їм прийшло християнство. Ще й так можна розуміти цю легенду.
Святий Юрій зображений на багатьох іконах. Одна з них, якій понад 200 років, зберігається у Володимир-Волинському історичному музеї. Є ікони цього святого в Юр'ївській церкві та Соборі Різдва Христового, а також в інших церквах Володимирщини.
...І збудував князь церкву...
Неподалік нашої тихоплинної річечки Луги, на височенькому пагорбі, збудував князь Володимир церкву. А було це так.
Князь Володимир Великий (988-1015) – засновник нашого міста і хреститель Київської Русі, повертався з Карпат - там він переміг плем'я білих хорватів.
Він зупинився у нашому місті разом з воїнами, щоб перепочити, наказав, аби кожен з дружинників приніс по одній цеглині. Князь вирішив збудувати церкву, щоб подякувати Богові за переможний похід. Воїни принесли цеглу і за один день церква була збудована. (тому і називають її «церквою обиденного дня», тобто збудованою за один день). Володимир Великий, коли охрестився у православну віру, прийняв друге ім'я – Василій. Тому і церкву стали називати Василівською.
Звісно, що то гарна легенда. Хоча, вчені-археологи проводили поблизу Василівської церкви розкопки та знайшли фундаменти ще старішої церкви.
Може, тієї, яку будував князь Володимир.
Таки в кожній легенді є частина правди...
Корона Данила Галицького
Славне місто Володимир і має воно багату історію. Повернімося і ми у ті давно минулі часи, коли у Володимирі над Лугою жили князі. Данило Галицький був наймудрішим із них – воїн хоробрий і лицар славетний. Всю велич свого батька – князя Романа він вспадкував і землю Волинсько-Галицьку, наче зіницю ока беріг від злого ворога.
Якось зібрався Данило з братом Васильком та ще з десятком князів у Володимирі та стали святкувати весілля Василькової доньки. Учта була на славу – запашні медовухи лилися з бочок, соковита дичина рум'яніла на великих дерев'яних тарелях, а вродливі молодиці прислуговували князям.
Аж раптом набігли монголо-татари, а на Русі не було лиха більшого за них.
Застали вони князів несподівано. А Данило Галицький тоді вже королем був. Сам Папа Римський йому корону прислав!
«Брате мій, Васильку! І Ви, князі Галицькі та Волинські! Не даймо ворогу нашу землю взяти - краще на своїй землі кістьми лягти, ніж на чужій славним бути!», - вигукнув Данило, схопив меча – і на коня! І князі за ним.
А щоб корона не заважала, віддав її своєму слузі Климу Христиничу, аби сховав. Подумав слуга і закопав корону біля дуба.
Важкою була битва, але князі мужньо боролися, хоч і місто було дуже поруйнованим.
Стали Володимир відбудовувати усім миром. І відбудували. Знову золоті куполи соборів під сонцем сяють, а дзвони славу княжого міста голосять.
Тільки от корона Данилова десь поділася. Легенди про неї ходять. Одні, кажуть, що вона у Холмі захована, інші, що у нас, на Волині.
Багато літ її шукають, але і досі не знайшли.
Скарби польських королів
У центрі Володимира-Волинського розташований гарний костел святих Якима і Ганни. Його історія налічує понад 200 літ. Поруч з костелом
знаходяться старовинні мури, які простяглися у затишному сквері. Їх збудовано більше, ніж 200 років тому.
Колись був там монастир. Монахів називали капуцинами – тому, що на головах вони носили капюшони (з латини «капуцино» - означає назву цього головного убору). У костелі монахи відправляли служби.
І ось польський король дав їм на зберігання свої скарби – золото, діаманти, самоцвіти. Монахи жили втаємничено, мало що розповідали про себе. Тому їх життя було оповите легендами та загадками. Але дещо про скарби польських королів чули й місцеві жителі. У 19 ст. поляки підняли повстання проти російського царя, який захопив Польщу під свою владу. Розігнав цар непокірних повстанців, разом з ними втекли й монахи-капуцини.
Давно вже немає монастиря. Але ще багато літ ходили легенди про скарби польських королів, які, нібито, зберігалися в костелі.
Богдан Янович
Коментарі