Молоде покоління із радістю дотримується давньої традиції засівати оселі господарів на вдалий урожай 

Публікації

Молоде покоління із радістю дотримується давньої традиції засівати оселі господарів на вдалий урожай 
Молоде покоління із радістю дотримується давньої традиції засівати оселі господарів на вдалий урожай 

Ще один обряд з новорічного циклу, який дуже шанують чоловіки – засівання. 14 січня відзначають Святого Василя. Він був надзвичайно обдарованим, ще в молоді роки став видатною людиною серед учених мужів-християн.
Свій статок святий Василій витрачав на бідних, на заснування лікарень та притулків для знедолених, а вільний час присвячував добрим справам, щоб допомогти тим, хто опинився у скруті. Помер Святитель 14 січня 378 року, тому саме цього дня у храмі відправляється служба на честь Василія Великого.
Василя Великого вважали покровителем землеробства, і саме тому цього дня основною обрядовою дією було засівання осель збіжжям.
За церковним календарем 14 січня також відзначають свято Обрізання Господнього. Саме тоді відбувся обряд обрізання Ісуса Христа, після якого дитині й дали ім’я, провіщене архангелом Гавриїлом Діві Марії – Ісус.
Головна людина цього дня – перший посівальник. Він приносить до оселі щастя. Найкращими посівальниками вважаються молоді хлопці, а недобра прикмета – якщо першою до хати завітає немічна бабуся.
Владислав Оксентюк у цей день прокидається дуже рано, бо у нього важлива справа – засіяти треба. Народна традиція, якої навчила мама Анастасія, велить посівати спочатку в рідній оселі, а вже потім іти до інших людей. Саме так робить першокласник Влад уже три роки. Спочатку – вдома, а потім вирушає до рідних та сусідів, які радо вітають хлопця.
За традицією, першого посівальника господиня просила сісти на порозі, «щоб кури сідали та курчат висиджували». Зерно після посівальника збирали і віддавали курям, «щоб добре неслися», а горох зберігали аж до весни. Тоді, коли вилупляться гусенята, їх «загодовували» цим горохом, «щоб великі росли».
Господині навіть сміття з хати не виносили від Святого вечора аж до Нового року, «щоб не винести з ним і своєї долі».
Та чи не найголовнішим побажанням від посівальника було: «Сійся, родися,  жито, пшениця, горох, чечевиця і всяка пашниця...». Адже кожен господар вважав, що від цього побажання залежить результат праці на городі. Проте  завжди покладалися й на своє працелюбство та досвід, як, наприклад, спостереження за Місяцем та висівання городини згідно з його положенням на небі. Про це можна прочитати у посівному календарі на сторінках нашого видання.
 

Розділ новин: 

Коментарі

Схожі новини: