Відомо, що поетами не народжуються. Ними стають. Ці люди ладні роздмухувати іскру Божу свого таланту повсякчас, своєю кропіткою працею вдосконалювати та шліфувати поетичне слово. До таких відноситься і Богдан Янович. Його знають всі, хто любить рідне місто, знайомиться з діяльністю місцевої інтелігенції, а також ті, хто не раз бував у історичному музеї і мав можливість познайомитися з науковим співробітником Богданом Яновичем.
Творчий і талановитий, дуже ерудований, він усі свої екскурсії супроводжує власними віршами. У римованих рядках описує історію рідного краю, його сакральні місця, кожен історичний куточок.
Народився Богдан Янович у нашому місті 1980 року. Його батько був учителем, а мама – юристом. Батьки з ранніх років привчали сина до літератури, а мама записала його до дитячої бібліотеки. Батьки збагачували духовний світ сина, возили на екскурсії. Свій перший вірш хлопчик написав у 7 років. Журнал «Малятко», де цей вірш був надрукований, у родині зберігається до сьогодні. Потім вірші друкувалися в газеті «Зірка», а затим уже в місцевих «Слово правди», «Місто вечірнє», «Волинь», «Віче». Цікавилися поезією молодого автора і республіканські видання. Любов до української літератури, до поетичного слова заклала вчителька школи №4 Любов Шульга. У Волинському університеті, куди Богдан вступив у 1997 року на відділення «Культурологія», також захоплювалися його талантом. Жодні заходи не проходили без участі Богдана.
Працюючи в історичному музеї, Богдан Янович продовжує писати вірші. У 2006 році у львівському видавництві «Каменяр» вийшла перша збірка Богдана «Лебедина любов». Разом зі своїми колегами, працівниками музею, зміг видати книгу «Церкви стародавнього Володимира». І ось тепер побачила світ нова збірка «Вірю в Україну».
З нагоди такого свята в житті пана Богдана у Культурно-мистецькому центрі відбулася презентація нової збірки. Поета вітали заступник міського голови Андрій Гудим, головний спеціаліст відділу культури і туризму Любов Нестерук. Ведуча свята Ганна Доскоч запросила до слова депутата обласної ради, професора, доктора економічних наук, референта ВГО «Союз Українок» Ористлаву Сидорчук, яка проживає у Львові, а родом з Устилуга. Вона і поклала на себе фінансові зобов’язання з видання цієї книжки. Напутніми словами стали побажання, щоб у пана Богдана не згасала іскра творчості, адже він належить до когорти тих майстрів художнього слова, які відрізняються від інших високим злетом поетичної думки.
Також пана Богдана вітали вчителі Лариса Чорнак та Олена Жуйвода, яка повідомила, що зі своїми дітками розучує вірші пана Богдана. Приймав пан Янович вітання і від вчительки Марії Зарубко, яка також пише вірші, від пенсіонера Володимира Тулупова. Вірші Богдана Яновича покладені на музику Мирослава Стефанидина, Романа Гладьо, Людмили Бражникової. На презентації прозвучали дві пісні: «Моя скрипка» та «Пам’яті Миколи Рокицького», які виконали Людмила Бражникова та Наталія Огороднічук. Автор читав власні поезії, а на закінчення подарував свої книги бібліотекарям міських книгозбірень.
Антоніна Солодуха
Коментарі