Знайомство з Мариною Пухальською відбулося за трагічних обставин. Жінка, колишня медична працівниця, розшукувала сина військовослужбовця, який перестав виходити на зв’язок з березня. Разом із чоловіком докладали усіх зусиль задля того, щоб дізнатися хоча б якусь інформацію, щиро сподіваючись, що Володимир живий, і незабаром вийде на зв’язок. Але час ішов, а від сина звістки не було, разом із тим зростала тривога за нього.
Володимир Пухальський працював на меблевому підприємстві «Гербор-Холдинг», згодом охоронцем на птахофабриці. Торік підписав контракт із ЗСУ.
-Син виріс у сім’ї військовослужбовця, його батько завжди був прикладом для нього. Чоловік все життя віддав військовій службі, є учасником бойових дій в Афганістані та АТО. Не дивлячись на вік, йому 63, з початком відкритої війни намагався долучитися до лав ЗСУ, але отримав відмову. Сказали, що вікова категорія не та, хоча й досі впевнений у тому, що міг бути корисним, адже має бойовий досвід, - розповідає Марина Пухальська. – Спочатку Володя проходив навчання на полігоні, потім їх відправили у зону бойових дій. Я дуже хвилювалася за нього, як і кожна мама, щодня чекала на дзвінок. Він телефонував як тільки з’являлася можливість, повідомляв, що з ним все гаразд, і на деякий час серце заспокоювалось. Але це війна, й тривога навіть, попри тимчасовий спокій, все одно була присутня у душі.
Володимир перестав виходити на зв’язок з 10 березня. Була думка, що це пов’язано з відсутністю зв’язку, і як тільки з’явиться, дасть про себе знати. Але час ішов, а від сина не було жодної звістки. Батьки забили на сполох і розпочали власні пошуки. Тим часом у соцмережах була створена група, у якій люди стали розміщувати світлини з рідними військовослужбовцями, зв’язок з якими втрачений. Марина Миколаївна теж додала фото з Володею з надією, що хтось відгукнеться і повідомить про його місце перебування.
-Згодом я отримала інформацію про сина, на жаль, вона була невтішною, та оскільки його прізвища не було у списку загиблих, у мене жевріла надія, що живий, - продовжує ділитися Марина Пухальська. – Тож з чоловіком продовжили пошуки, розсилаючи світлини через знайомих у шпиталі, рідні яких знаходились там.
На жаль, згодом звістка про загибель Володимира Пухальського підтвердилася. Навіть більше, чутки про те, що він похований у братській могилі місцевими жителями в одному з селищ, де тривали запеклі бої, виявилися правдою. Про це батькам повідомив староста після того, як наші війська звільнили населений пункт і з’явився зв’язок. Майже одночасно інформацію про смерть побратима підтвердили у частині. Батькам нічого не залишалось, як чекати, доки тіло дитини привезуть додому.
Під час пошуків мамі вдалося дізнатися деталі загибелі сина. Йшлося про те, що під час запеклого бою з російськими окупантами його БМП потрапив під обстріл, в результаті Володимир отримав поранення несумісне з життям. Товариш, який теж був поранений, встиг витягнути його з машини, та врятувати не зміг.
Дорога до рідної домівки Героя виявилася довгою, тривалістю у місяць, і, на жаль, останньою. У травні йому мало б виповнитися 39. Не судилося. Спочивай з Богом, воїне.
Жанна БІЛОЦЬКА
Коментарі