Мешканці Менчич і сусідніх сіл Іваничівської громади борються за збереження дороги, яку розбивають вантажівки-самоскиди.
Ті, хто народилися і зростали в повоєнні, а також у 60-х – 90-х роках, пам’ятають дорогу до селища Іваничі, коли пасажирів в автобусах аж підкидало на чисельних ямах і ритвинах. Не таку вже й велику віддаль від Володимира до Іванич рейсовий автобус долав майже за півтори години. Отож, жителі населених пунктів – сіл Бубнів, Соснина, Менчичі, Мишів, Древині, - дуже раділи, коли й до них прийшли укладачі нової асфальтної траси.
У селі Менчичі дорогу збудували у 2008 році. Тепер дорогу з села до Іванич автомобілі долають за 5-10 хвилин. Життя стало цікавішим, змістовнішим. Люди відчули себе членами цивілізації, а не забутих сіл. Проте…
Мешканка села Менчичі Світлана Наумук народилася в Ратному. Згодом батьки переїхали в Менчичі, яке стало для Світлани рідним. Згодом пані Світлана проживала і працювала в різних місцинах західної України, та весь час душею і серцем була в рідному селі, в батьківській хаті. Коли ж батьки відійшли у засвіти, пані Світлана, успадкувавши та приватизувавши обійстя, стала жити проблемами та запитами своїх земляків. А тому відразу ж взялась до справи, коли над дорогою, яку так чекали в Менчичах, нависла загроза руйнування.
Виявляється, на території Іваничівської ОТГ заплановано будівництво вітрових електростанцій. З цього приводу уже готуються місцевості, де ці станції мають бути збудовані. Процес, яка кажуть, уже запускається. І через сільські дороги рушили величезні самоскиди, завантажені будматеріалами. Оскільки не є секретом, що сільські автотраси не мають такого покриття, як траси державного значення, і великої ваги не витримують, уже помітні руйнування. Щобільше, створився значний дискомфорт для жителів сіл. Машини не лише турбують спокій селян, не лише наводять жах своїм виттям, що нагадує виття ракет, а й спричинюють появу тріщин у садибах та надвірних прибудовах. Отож, селяни не на жарт не тільки стурбовані, а й обурені. Що ж діється? Хто ремонтуватиме потім і дорогу, яку так усі чекали, і садиби?
Особисто пані Світлана Наумук викликала правоохоронців, але належних результатів це не дало, хоч певні порушення таки були зафіксовані. Що ж, у нашій каламутній воді важко знайти правду.
Донести людям свою правду вирішили організатори зборів, які відбулися в Іваничах 30 серпня. Правда, цей захід і зборами не можна назвати, а швидше бажанням керівництва будівництвом донести інформацію до представників сіл щодо важливості будівництва вітрових електростанцій. Представник компанії ТОВ «Вінд па джі ЕС Ай Волинь» взяв цю місію на себе. В красномовній доповіді, яка за його ж словами мала тривати 30 хвилин, довелося прослухати майже лекцію тривалістю в годину і 10 хвилин. В той час, як на моніторі фактично дублювався текст, який кожен з присутніх міг спокійно прочитати й осмислити сам, оратор красномовно «розжовував» кожне речення. Не беру на себе сміливість стверджувати, наскільки результативною була ця промова для всіх присутніх, але питання, які були озвучені згодом, явно не були приємними для доповідача.
Першою озвучила своє питання пані Світлана Наумук щодо пошкодження дороги в Менчичах і інших селах. Пан Олексій, доповідач, вперто доказував, що завантажені машини не їздять сільськими трасами, а повертаються вже спорожнілими. Пані Світлану підтримали ще деякі особи, які стверджували, що дороги дійсно руйнуються і цікавило питання, хто і з якого бюджету ремонтуватиме ці шляхи.
- Ви робите добру справу, але не можна добрі справи робити поганими методами, - зауважив один із присутніх.
Діватись було нікуди й тоді з допомогою карти представник фірми пояснив, що завантажені машини їздять об’їзними дорогами, які нині також підлягають ремонту. На разі основний об’їзний шлях лежить через Соснину, але задля того, щоб туди потрапити, необхідно використовувати певну ділянку сільської дороги.
Інженер підрядної організації Богдан Лучків запевнив, що вантаж самоскидів буде взято під контроль, а коли завозитиметься бетон, допускатиметься не більше 24-х тонн вантажу. Однак хто ж все-таки ремонтуватиме пошкоджені дороги, відповіді так і не було. Таким чином, втомлені дискусією люди так і не почули того, що прагнули почути. Посилаючись на те, що дорога в Менчичах витримує 25 тонн, дано дозвіл на рух машин.
Слід звернути увагу на те, що на зборах були в основному присутні особи, які займають керівні посади. На жаль, староста села Менчичі Лариса Дердюк та місцевий депутат Роман Чипелюк фактично відмовилися від інтерв’ю. Що ж, це не дивина. Люди, які мають захищати інтереси своїх односельчан, в більшості випадків бояться зіпсувати свої стосунки з владою. «Ні «за», ні «проти», - так можна схарактеризувати їх поведінку.
Та все ж «глас народу – глас Божий». Мешканцям села Менчичі вистачило терпіння дочекатися повернення з Іванич пані Світлани та кореспондентки. Чесне слово, ця зустріч вартувала набагато більше, ніж красномовний спіч представника фірми.
Сусанна Пиріг: - Дорога лопає, лопають у деяких людей стіни, а машини їздять. Деякі їдуть з нормальною швидкістю, а є такі, які навіть не гальмують. Ні тротуарів, ні велосипедних доріжок в селі немає. Вони не передбачені. Дорога вузька, а тому, коли машини розминаються, то аж стає страшно. Немає куди діватися з худобою, змушені зганяти на городи. Наші мости будувалися ще в минулі часи. Вони розраховані на легкий транспорт. Але таких машин вони не витримають. А ніхто не будував нам нових мостів. Уже було так, що впала одна частина мосту. Але якось полагодили. Якщо полетять мости, ми будемо взагалі відрізані від світу. Дорожникам «верхи» дали дозвіл на міст, але ж вони самі не вважають, у якому він стані. І поліції нуль по фазі, яка стверджує, що порушень немає. Не враховують температурного режиму.
Валентина Левчук: - Хай не рівняють щебінь і пісок до буряків і зерна. І хай не кажуть, що вони тут вже розвантаженими їздять. Ми все бачимо і чуємо. Не треба нас за дурнів мати! Це не тільки дебілізм, а й злочин з їх сторони!
Віта Бадивська: - У селі є знак обмеження швидкості та перехід, але ті машини не реагують на той знак. А там і дітки на велосипедах катаються. Ті ж машини гонять, аж свищуть. У мене вже є пошкодження в надвірних забудовах. Повірте, що ми вже не розрізняємо, чи то машина їде, чи над головою щось летить.
Пенсіонер із Менчич Микола Шевчук, який одиноко мешкає у своїй садибі, запросив подивитися, які тріщини утворилися в надвірних забудовах після проїзду самоскидів.
Селяни з болем пригадували, як боролися за нову дорогу, як чекали її. Пригадався випадок, коли виникла пожежа й із-за стану дороги та моста не могли вчасно прибути пожежники та «Швидка», які були змушені їхати іншими дорогами.
Звернули люди увагу на ще один факт. До початку зустрічі в Іваничах по селу проїхали ще навантажені вщент машини, але приблизно о 12 годині рух раптово припинився. Чи не було це зроблено навмисно, аби переконати людей в тому, що транспорт таки не їздить? У всякому випадку селяни в цьому впевнені.
Звичайно, будівництво вітрових електростанцій є важливим для нашої країни, чия енергосистема дуже порушена повномасштабним вторгненням. Але виникає питання, чи виправдає це надії людей на дешеве світло, чи не доведеться платити ще більше? Це по-перше. По-друге, хто ж все-таки ремонтуватиме пошкоджені дороги? По-третє, коли ми відвикнемо робити добрі справи, м’яко кажучи, нестандартними методами.
Наступного дня кореспондентку повідомили, що рух завантажених самоскидів по дорозі в Менчичах триває.
Антоніна Булавіна с. Менчичі Іваничівська ОТГ
Коментарі