«Дорогу до своєї хати робив своїми руками»

«Дорогу до своєї хати робив своїми руками»
«Дорогу до своєї хати робив своїми руками»

Карпа Карповича Голівця знає вся вулиця Нечуя-Левицького. І не тільки… Карпо Карпович  - патріот всього невеликого містечка, що розкинулося в районі Центру Освіти. Уже декілька років підряд Карпо Карпович веде словесну боротьбу на благоустрій у своєму маленькому районі. Основні його тривоги пов’язані з ровами, які ще залишилися з часів цукрового заводу, з глибоким ровом, постійно наповненим водою, яка застоюється, тому, що немає зливу, і наповнює повітря неприємним гнилим запахом. А також боліли Карпові Карповичу і постійні калюжі на вулиці Нечуя-Левицького, але нині вони вже заасфальтовані. Та все ж проблеми залишаються. 
Карпо Карпович народився в 1950 році. У гарній хаті, що зовсім поряд з Лугою, він мешкає давно разом з дружиною і донькою. Карпо Карпович розповідає, що в ті далекі часи, коли вони з дружиною побралися,  дороги по вулиці не було зовсім. В 1986 році до місцевих садиб підвели газ. Це була радісна подія, яку затьмарило те, що дорога залишилася розритою. Уладнати питання взявся заповзятий Карпо Головець. Тодішнє керівництво допомогло тим, що дорогу засипали вапняком. Самі жителі власними руками розвантажували машини. 
Та проблема себе виявила по-іншому. Річ у тому, що через близькість водойми на вулиці постійно б’ють джерела, що призводить до руйнування дороги. Пан Головець знову звернувся до влади. Дві труби для стоку води було прокладено, але вода збігає лише з однієї сторони, а на іншій в результаті снігів і дощів утворюються великі калюжі, які затоплюють викопні криниці та городи. Добитися  того, щоб і на другій стороні проклали труби й направили воду в один рів, не вдається. 
Прямо під огорожею оселі Головців проходить лугова дорога, яка веде до річки. Довгий час на цій дорозі постійно стояла вода, яка погрожувала затопити городи й подвір’я. Від вологи валився хлів.  Цю дорогу в належний вигляд привів сам Карпо Карпович власними руками. Сам діставав матеріали, сам шукав помічників. Іншого виходу не було, бо організація, яка бралася за дорогу після звернення Карпа Головця до колишнього мера, працювала безвідповідально. 
- Вони нарили купи землі, докопалися на 80 м глибини, аж до газової труби, - пригадує Карпо Карпович. – Тоді я взявся сам до роботи. Мені возили по 6 машин вапняку, а я своїми руками засипав. Навіть є фото, де зафіксовано, як я працював, але нині в хаті ремонт і зайти до кімнати, де це фото, немає змоги. Я ту фотографію навіть Президентові відсилав. 
Але на допомогу приходили добрі люди, які мали в руках техніку, підказували, допомагали. 
Вулиця Нечуя-Левицького таки змінилася. Об лаштовані рови, біля деяких садиб вони нагадують невеликі озерця. Під ногами стелиться асфальт. До цього доклали також власні руки Карпо Карпович та його сусіди. 
Та все ж помітно, що з одного боку застоялися брудні калюжі, що заливають городи, перешкоджають руху людей і транспорту. Адже при появі транспортного засобу людині нікуди зійти. Під ногами вода. 
- Ми просимо допомоги. Нам дуже потрібно, щоб і тут проклали труби, - завершує розмову Карпо Карпович. – Сподіваємося, що справедливість переможе. 
Антоніна Булавіна м. Володимир

Розділ новин: 

Коментарі

Схожі новини: