Кожен, хто вперше прибуває до Володимира-Волинського, із захопленням оглядає Успенський собор: його велич, вишуканість, неповторна духовна аура не можуть нікого залишити байдужим. Унікальна пам’ятка вражає акустикою (звучанням), яка досягається завдяки глиняним глечикам-голосникам, що замуровані в склепіннях споруди. Особливе душевне піднесення відчуває кожен, хто помолиться біля хреста з розп’яттям Ісуса Христа, який знаходиться в соборі і датується 15 століттям. Вік цієї реліквії – понад 600 років!
Проте не всім відомо, що були в історії собору сумні часи, коли наш величавий красень знаходився в руїнах.
Історичні джерела засвідчують, що після Берестейської унії, яку уклали в 1596 році, храм перейшов у володіння до греко-католиків. Один з ініціаторів унії – єпископ Іпатій Потій – перебудував давньоруський собор у костел в стилі бароко. Є малюнки того часу, які підтверджують зміни в архітектурі споруди. Майже 200 років святиня знаходилася під владою греко-католицької церкви. У 1795 році, після третього поділу Польщі, коли вона перестала існувати як держава, Волинь перейшла під владу Російської імперії. Собор повернули православним. Після частих перебудов і втручань, які здійснювали попередні віряни, споруда зруйнувалася. У 1887 р. місцевий житель, дворянин і суддя Омелян Дверницький створив Православне братство святого князя Володимира і розпочалася відбудова. Були запрошені кращі вчені того часу – Володимир Антонович і Адріан Прахов, які досліджували руїни Успенського собору.
Адріан Вікторович Прахов – відомий мистецтвознавець, археолог і художній критик дореволюційної Росії. Він народився 16 березня 1846 р. в місті Мстиславі. Навчався в третій Санкт-Петербурзькій гімназії, закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету. Навчався в Західній Європі, слухав лекції відомих мистецтвознавців у Мюнхені, вивчав пам’ятки давньогрецького мистецтва.
Учений подорожував по Європі: був у Парижі, Лондоні, Римі – там вивчав як давні, так і нові художні твори. У 1873 році Прахов захистив магістерську дисертацію, став доцентом Санкт-Петербурзького університету, також викладав історію мистецтва в Київському університеті святого Володимира та Імператорській академії мистецтв. У 1879 році учений захистив докторську дисертацію, досліджував і замальовував рештки фресок у Софіївському соборі та Кирилівській церкві в Києві. Подорожував Сирією, Єгиптом, Палестиною. Грецією, Туреччиною.
Професійний шлях Адріана Прахова пов’язаний і з Володимиром-Волинським.
У 1886 році Адріан Вікторович досліджував руїни Успенського собору в нашому місті. Вчений підготував фотоальбом, у якому зафіксував знімок Успенського собору та його архітектурне оточення. Він також досліджував рештки Старої катедри у Федорівці на Володимирщині, монастир в с. Зимне і Успенську церкву в с. Низкиничі та ряд інших старовинних волинських пам’яток. Рукописи і малюнки вченого, на основі досліджених пам’яток, зберігаються у фондах Волинського краєзнавчого музею в Луцьку.
Науковець провів наприкінці 19 ст. важливі обмірно-фіксаційні та археологічні роботи на руїнах Успенського собору і прилеглій території. Він передав для Володимир-Волинського давньосховища понад 100 фотонегативів волинських пам’яток архітектури. Ці унікальні фотознімки разом з іншими старожитностями потрапили до Харківського художнього музею, де їх застала ІІ Світова війна. Український вчений Павло Жолтовський припускав, що ці речі згодом осіли у санкт-петербурзьких музеях…
Помер Адріан Прахов 14 травня 1916 року і похований у Ялті
…Величавий купол Успенського собору гармонійно підноситься над старовинним Володимиром, чимала заслуга в цьому належить і професору Адріану Прахову, який зробив значний внесок у дослідження давнього храму.
Богдан Янович, науковий співробітник історичного музею ім. О.М. Дверницького
Коментарі