Чомусь ми так звикли: не помічати людей, професія яких є дуже важливою для нас, але не публічною, не привертає уваги. Скромна праця виглядає буденно, та як ми розгублюємося, навіть нервуємо, коли трапляється щось прикре, незвичне, що призводить до фізичного і морального дискомфорту. Сьогодні, коли у Володимирі-Волинському височіють багатоповерхові будинки, важко уявити проживання в них без ліфта. А його має обслуговувати спеціаліст.
Олександр Ігорович Залуцький народився в 1953 році, у той час, коли в нас переважали двоповерхові будинки і ліфти вважалися рідкістю. Це була прерогатива великих міст. Закінчивши 8 класів міської школи №1, Олександр вступив до Володимир-Волинського ПТУ, де здобув фах електрика. У 1972 році оформився з випробувальним терміном на підприємство «Львівліфт», де займався обслуговуванням підйомників у великих магазинах. Згодом підприємство об’єдналося з Рівним і Олександр Залуцький став працівником «Рівнеліфта». А через деякий час був започаткований і «Волиньліфт». У 2000 р. створили фірму «Володимирліфт», яку очолив Віктор Павлюченко. Відтоді праця Олександра Залуцького пов’язана саме з цим підприємством. Спочатку він займав посаду бригадира, виконував обов’язки майстра, а також начальника підприємства. Сьогодні Олександр Ігорович обслуговує 55 ліфтів у висотних будинках. Робота на перший погляд непомітна, навіть для декого нудна, та варто тільки уявити, якої витримки вона вимагає.
- Не треба думати, що робота ліфтера легка, - каже Олександр Залуцький. – Ми маємо справу зі складним обладнанням, несемо відповідальність за благополучне перебування людей у ліфті. Ця професія вимагає мужності й обережності. Небезпека завжди чатує поряд, адже маємо справу і з електрикою, і зі складними механізмами, які можуть відмовити у будь-яку хвилину і призвести до біди. Ліфтера можуть підняти серед ночі, тому що в аварійному ліфті можуть перебувати люди. До речі, так найчастіше й буває, що в ліфті «застрягають» люди. Це й велика моральна напруга. Поки причина поломки усунеться, люди переживають, деякі панікують, і ти разом з ними нервуєш.
Нині, як повідомив Олександр Ігорович, ліфти в нашому місті працюють справно і надійно, на 98%. Помітно зросли культура і дбайливість мешканців будинків. Якщо раніше ліфти від недбальства та безвідповідальності жителів виходили з ладу досить часто, то тепер ставлення зовсім інше. Люди зрозуміли, що необережне і недбале ставлення до ліфтів може призвести до поломки, а отже, до дискомфорту й навіть до непоправного лиха. Звичайно, трапляються вандали, які нівечать дверці, забруднюють кабіни і виводять з ладу ліфт. Але ліфтеру самому з ними не впоратися. Тут потрібні об’єднані зусилля всіх мешканців.
Олександр Ігорович – батько 6-ти дітей і дідусь 11-ти онуків. Одружився він у 1977 році, прожив з дружиною щасливе життя, але, на жаль, 21 рік тому вона відійшла у вічність.
- Раніше я любив рибалку, а тепер моє улюблене заняття – це внуки. Їм віддаю свій вільний час. Повірте, що скучати ніколи, - посміхається Олександр Ігорович.
Після розмови Олександр Залуцький запрошує на своє робоче місце. Відчиняються дверцята кабіни – і перед очима постає агрегат з різноманітними механізмами, розібратися в яких під силу тільки спеціалісту. Це «керівний орган» усіх ліфтів, які обслуговують багатоповерхівку. Та для Олександра Ігоровича то не просто робоче місце, не просто своєрідний «штаб», а вже значна частина його життя, його будні й навіть свята. І саме тут Олександр Залуцький почувається на своєму місці.
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський
Коментарі