2 вересня свій 80-річний ювілей відсвяткувала голова Володимир-Волинської міської організації осіб з інвалідністю Галина Полякова. Уже понад 20 років вона очолює організацію, котра опікується однією з найбільш вразливих верств населення. Аби привітати ювілярку та подякувати за її вклад у громадське життя міста, до осередку ради осіб з інвалідністю завітав міський голова Ігор Пальонка.
Вітаючи Галину Володимирівну з ювілейною датою, Ігор Пальонка побажав їй побільше радості у житті та ще багато років лишатись такою ж натхненною та сповненою сил об’єднувати навколо себе людей. Міський голова подякував за вклад ювілярки, який вона внесла у розвиток громади під час своєї трудової діяльності та активну громадську діяльність, яку продовжує і зараз.
Приєднались до слів привітання і голова міськрайонної ради ветеранів Володимиром Сєдой із заступником Миколою Селецьким.
Галина Володимирівна родом із села Бережниця (теперішня Республіка Польща), іще дитиною переїхала на Волинь у 1945 році під час депортації українців. Закінчила Володимир-Волинську ЗОШ №1, а згодом здобула освіту у Львівському торгово-економічному інституті. За час своєї трудової діяльності працювала товарознавцем, інспектором по торгівлі, у міськкомі партії та у відділі субсидій РДА.
З виходом на заслужений відпочинок Галина Полякова не полишила активну діяльність – спочатку виконувала обов’язки секретаря ради ветеранів, очолювала волонтерських рух «Пенсіонер», а з 2008 року була обрана головою Володимир-Волинської міської організації осіб з інвалідністю.
Товариші по організації відгукуються про пані Галину як надзвичайно чуйну, доброзичливу та порядну людину та відмічають її феноменальну пам’ять, адже ще не було жодного звіту, який би вона зачитувала з папірця. Вона ледь не поіменно знає усіх членів організації, котра налічує близько трьох тисяч осіб та пам’ятає усі дати та цифри.
На питання у чому секрет громадської активності у досить поважному віці, пані Галина скромно знизує плечима – мовляв, звикла бути все життя у русі, адже працює іще з 16-річного віку, а допомагати людям, котрі потребують захисту та розради, для неї це не робота, а справжнє покликання.
Коментарі