30 років тому в це ніхто не повірив би, що людину після інфаркту, інсульту чи важкої черепно-мозкової травми можна повернути до повноцінного життя і трудової діяльності. У кращому разі все закінчувалося групою інвалідності, всілякими обмеженнями та заборонами. А Європа, виявляється, вже давно активно займається лікувальною фізичною культурою задля того, щоб не просто вилікувати, а повернути людину до суспільного життя.
Жительку Володимир-Волинської громади Наталію Сміщук хвороба змусила звернутися до кабінету лікувальної фізкультури, що діє у місцевому ТМО з 2018 року. Жінка вражена чуйністю та професіоналізмом лікарів, а також технологією процесу лікування. І тому звернулась до редакції «Міста вечірнього», щоб висловити щиру вдячність працівникам кабінету.
Завідувач кабінету Олександр Васильчук, син відомого на Волині і за її межами цілителя із села Мокрець, хірург із 35-річним стажем. Він був головним ініціатором створення в медичному закладі кабінету лікувальної фізкультури. З цією метою пройшов спеціальні 4-місячні курси при Київській медичній академії. Олександр Олександрович не просто розповідає про реабілітаційну медицину. Він дає цінну інформацію для роздумів.
- Лікувати – це одне, - каже медик, - а повернути людину до життя в соціумі – це інше. Нарешті в цьому плані й наша держава виходить на європейський рівень. Ми вже дочекалися закону про реабілітацію. Звичайно, його ще потрібно регулювати, але важливо те, що українці починають розуміти важливість відновлення життя в соціумі.
2018 року завдяки фонду бюджету участі вдалося запустити проєкт щодо створення кабінету. На отримані 20 тисяч гривень придбано тренажери, орбітрек, бігову доріжку, дзеркальну панель, де людина може себе бачити. Кабінет працює. Нині, у зв’язку з карантином, обслуговують хворих зі стаціонару, а прийом проводиться тільки за направленням лікаря-спеціаліста.
- Ви знаєте, яку роль відіграє медицина в подоланні недуг? – продовжує Олександр Васильчук. – Ось результати досліджень. 50% відведено стилю та способу життя. Середовище відіграє роль на 20%, стільки ж відсотків отримала генетика. А медицині дісталося тільки 10%. Є над чим замислитися? Значить, лікування – це тільки перший етап у відновленні організму. А далі – профілактика, а потім – реабілітація. Отож відрадно, що у нас починають готувати лікарів-реабілітологів. Навіть наш Волинський університет готує ерготерапевтів – спеціалістів з вищою освітою, які займаються відновленням моторики. Людину після хвороби вчать рухатися, а не дотримуватися режиму постійного лежання, як це було прийнято в старій медицині. В кабінеті має бути психолог, який враховує особисті фактори людини і розглядає її в широкому аспекті, а не лише як хвору. В кабінеті ергометрії створюються умови, максимально наближені до домашніх. Таким чином людина відновлює своє уміння жити в родині. Ставиться питання і про відновлення в професії.
Нині в кабінеті працюють фізтерапевти Юрій Грек та Ірина Панасюк, лікар-інструктор Петро Кревський, у масажному кабінеті роблять процедури пацієнтам Лариса Силіна, Василь Хильчук, Анатолій Панасюк. За словами Лариси Силіної, пацієнти в захваті від масажного кабінету, де створені всі умови для процедур та приємного комфортабельного перебування. Щодня кабінет обслуговує в середньому близько 15 осіб.
Та все ж однією з найбільших проблем залишається питання кадрів. Кабінет фактично безкоштовний. Заробітна плата персоналу невисока. Та все ж медиків не полишає світла надія на те, що кабінет діятиме, поповнюватиметься новим обладнанням, а головне - люди повертатимуться до життя в суспільстві, до улюблених професій, до своїх родин, про які зможуть дбати самі. Велика вдячність за це працівникам кабінету лікувальної фізкультури, масажистам і всім, хто долучений до цієї шляхетної справи.
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський
Коментарі