«Сьогодні потрібно подолати зневіру молоді щодо майбутнього»

Публікації

«Сьогодні потрібно подолати зневіру молоді щодо майбутнього»
«Сьогодні потрібно подолати зневіру молоді щодо майбутнього»

Вважає Віталій Власенко, викладач предмета «Захист України» у Володимир-Волинському педагогічному фаховому коледжі ім. А.Ю.Кримського.

Кожне покоління, яке вже переступило певну вікову межу, замислюється над тим, яким буде прийдешнє їхніх нащадків. Ще Сомерсет Моем писав, що «майбутнє вже написане в поглядах молодих людей».
Сучасна українська молодь виховується і духовно зростає у складних економічних та соціальних умовах. Патріотизм чергується зі скептицизмом, віра в подолання труднощів – з гіркою іронією. І наскільки важливо мати поруч людей, які не тільки є  прикладом, а здатні підтримати, вселити віру в себе, навчити долати труднощі та   боротися з песимізмом і пасивністю.
Віталій Миколайович Власенко якраз і належить до таких людей. Професійний військовий, прикордонник, він нині викладає предмет «Захист України» у Володимир-Волинському педагогічному фаховому коледжі. І хоч професія, яку обрали його учні, є однією із найбільш мирних, але тільки педагог-патріот зможе виховати людину, віддану своїй Батьківщині. Так вважає Віталій Миколайович. 
Віталій Власенко народився 24 січня 1973 року в місті Лубни Полтавської області. 1991 року, ще за радянських часів, після закінчення школи вступив до Алма-Атинського прикордонного  училища. Такий вибір пояснює тим, що в той час у Радянському Союзі було лише три прикордонні училища. Після розвалу СРСР курсантів-українців перевели в новостворене Хмельницьке училище. Віталій Власенко був у числі перших випускників цього військового навчального закладу. У 1994 році, отримавши звання офіцера, був направлений у Луганський прикордонний загін заступником начальника застави. Через два роки сам очолив заставу в населеному пункті Степанівка Донецького прикордонного загону. Згодом, знову-таки начальником застави, служив в Азові, потім – у штабі в місті Маріуполі. 
Із бажанням отримати більше знань для свого офіцерського зростання Віталій Власенко вступив до Хмельницької академії на оперативно-тактичний факультет. Із 2004 по 2006 роки служив начальником штабу прикордонної комендатури в місті Чоп. Служба була нелегкою. Довелося вести боротьбу з контрабандою, з порушеннями кордону. Нарешті доля привела Віталія Власенка до Володимира-Волинського, де він обійняв посаду коменданта прикордонної комендатури. За вислугою років у 2008-му  звільнився зі служби, і в цей же час йому запропонували викладати на І курсі педколеджу предмет «Захист України».
Що ж нині хвилює Віталія Власенка як викладача і як військову людину? Яким він бачить виховання сучасної молоді?
- Найперше, що непокоїть, це те, що молодь стала надто тепличною. Фізичні можливості ослаблені, здоров’я не є міцним, відповідно низький рівень фізичної підготовки, - ділиться Віталій Миколайович. – Причини, звичайно, різні:  екологія, надмірне захоплення Інтернетом, тепличне виховання в родинах, але найголовніше – це власний скептицизм молодих людей. Більшість із них відверто кажуть про те, що не бачать перспектив у своїй країні і мають бажання жити та працювати за кордоном. Крім того, студенти педколеджу в більшості своїй налаштовані на те, що займатимуться мирною справою. Однак серед моїх випускників є вісім учасників АТО, а 2014 року один із них – Іван Пасевич – віддав своє життя за Україну. 
Друга проблема, яка непокоїть викладача, – те, що в навчальному закладі не забезпечена матеріальна база. Звичайно, в цьому немає вини дирекції. Усе залежить від фінансування, а це питання вирішується у вищих інстанціях. Та на допомогу  молодим патріотам постійно приходять військові 14-ої ОМБр. Вони забезпечують  студентів зброєю, необхідною для тренувань. Значну допомогу надає військовий комісар Руслан Яцій, який часто приїжджає на заняття, вивчає потреби і намагається допомогти. 
Отож студенти, які серйозно зацікавлені у здобутті необхідних знань і фізичному  вишколі задля захисту своєї Батьківщини, постійно беруть участь у змаганнях, на яких демонструють високі результати. 
- Не можу промовчати про те, що серйозну перепону для успішного навчання нам створили дистанційні заняття. Погодьтеся, що дистанційно дуже важко проводити заняття, неможливо контролювати, як студенти виконують певні вправи і чи взагалі виконують. Але  будемо сподіватися, що це тимчасово. Сьогодні для нас головне – подолати скептицизм молоді щодо майбутнього,  адже майбутнє належить їм. 
Військову естафету Віталія Миколайовича підхопили обидва його сини – Руслан і Олександр. Нині вони проходять службу за контрактом у зоні АТО\ООС. Дружина Олена Володимирівна викладає методику дошкільної освіти. Отож нашій молоді є в кого вчитися, переймати досвід і будувати щасливе майбутнє. А головне – бути завжди готовими стати на захист України. 
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський  
 

Розділ новин: 

Коментарі

Схожі новини: