Черговий понеділок розпочався для працівників редакції «Міста вечірнього» з приємної несподіванки. До нас завітала мешканка міста Галина Павлось, яка розповіла про зворушливу пригоду, про щирі людські серця і милосердя.
Цьогорічна зима ніби випробовувала нас спочатку легенькими заморозками, тепер вирішила нагадати про свій крутий норов і засипала Україну снігом. Під самими вікнами будинків виросли замети, гори снігу лежать на вулицях та обабіч тротуарів. Непочатий край роботи у працівників комунального підприємства «Полігон». Із самого ранку до вечора звільняють вони вулиці від заметів, чистять дороги для транспорту і тротуари для пішоходів. Робота важка, тим більше, що дошкуляють хурделиці, вітри, морози. Але життя не може зупинитися ні на мить, і тому, як тільки світає, комунальники вже на ногах.
Та все ж негода може загрожувати життю, і не лише людському. Після однієї ночі, коли була заметіль, працівник підприємства Володимир Поліщук знайшов на краю дороги молодого лебедя. Птах опинився в сніговій пастці. На нещасного пернатого вже встигли напасти собаки і покусали шию. Залишити пораненого птаха в снігу та ще й у негоду люди не могли. Заступник начальника підприємства Віктор Павлось забрав красеня-лебедя додому. Коли теплішало, лебідь жив у загорожі, споживав те, чим харчувалася домашня птиця, дуже смакував йому хліб. Птахові змайстрували коритце, у якому постійно була свіжа вода. Та щойно бралися холоди і сипало снігом, розумний птах навчився заходити до затишного курника. Відтоді він почувається з курми наче вдома. «Голод і холод усього навчать», - наче каже лебідь людям, які дбають про нього.
Та не тільки господарям припав птах до душі. Цікавляться врятованим лебедем усі працівники «Полігону», переживають за стан здоров’я, навідують його.
- Милосердя і доброта, вірність обов’язку перед людьми і Богом – ці риси притаманні працівникам нашого «Полігону». І кажу це не тому, що там трудиться мій син. Я захоплююсь усіма працівниками. Це щирі і добрі люди. Ми ще спимо в теплих домівках, а вони вже на ногах, чистять і вивозять сніг попри непрості погодні умови, – каже пані Галина.
Так, ціну любові і шляхетності можна відчути лише тоді, коли її виявляють від душі, за покликом серця. Замерзлий, покусаний псами лебідь довірився незнайомим людям. Він тут знайшов сім’ю, а головне – друзів. Їх тепер у птаха багато. А найближчі все ж онуки пані Галини Максим та Захар. Як же люблять вони лебедя!
Однак зимові холоди застали на ріках та ставках чимало птахів, які останніми роками полюбили волинські водойми. Особливо багато їх у сільській місцевості. Крига все ближче підступає до лебедів, оточує смертоносним колом маленькі озерця, де плавають ці птахи. А людські оселі або далеко від них, або ж люди лише спостерігають, як лебеді, затиснуті кригою, повільно гинуть. Але життя цих птахів зараз залежить від нас. Звичайно, підходити по замерзлій річці до лебедів украй небезпечно. Тож мають діяти рятувальні служби. Вони нададуть допомогу птахам, які занесені до Червоної книги України. Лебеді завжди символізували для нас вічне кохання і вірність. Хіба не заслужили вони такої любові і вірності від нас, людей?
- Незабаром весна, - посміхається Галина Павлось, - і ми її дуже чекаємо з нашим гордим і прекрасним лебедем. Навіть якщо він вирішить покинути нас, ми впевнені, що не забуде ніколи і не раз пролетить над нашою оселею. А якщо захоче залишитися, будемо щиро раді. Він нам не завадить, ми його дуже любимо.
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський
Коментарі