Микола Букатевич народився 16 вересня 1907 року в маленькому волинському місті Любомлі. Він був десятою дитиною у своїх батьків і рано осиротів. Ще навчаючись у Любомльській школі, виявив неабиякі здібності до малювання, і мрія стати художником стала для нього сенсом життя. Він їде до Кракова, щоб здійснити мрію, але на перешкоді стають матеріальні нестатки – доводиться працювати у приватних майстернях, заробляючи мізер. У 1935 році молодий чоловік вступає до вечірньої художньої школи у Варшаві – там здобуває хороші знання з теорії та практики живопису і скульптури.
У 1937 році Микола Петрович вступає до об'єднання українських художників Український мистецький гурток «Спокій». Правління і майстерні гуртка знаходилися у Варшаві. Цим мистецьким об'єднанням керував знаний художник і графік, автор екслібрисів Ніл Хасевич, персональні виставки Хасевича експонувалися у Європі та США. Згодом Ніл став вояком УПА і загинув смертю хоробрих. У 1938 році гуртківці «Спокою» організували виставку у Варшаві, на ній були представлені й роботи Миколи Букатевича. Наш земляк мав намір вступити до Академії мистецтв, але Друга Світова війна поруйнувала його творчі плани.
У1940-1943 роках художник проживав у Грубешівському повіті, розписував церкви, згодом був розкритикований за це радянськими чиновниками. Після війни разом з дружиною був евакуйований в Одеську область, організував драматичний гурток при клубі місцевого колгоспу, у його виставах брала участь дружина Пелагія Миколаївна. Згодом отримав направлення працювати у Володимирі.
Букатевич працював у станції юних техніків, а у 1947-1951 роках викладав каліграфію і малювання у місцевому педучилищі, високу оцінку його викладацькій діяльності дали тогочасні освітянські чиновники. З 1951 року Микола Букатевич вступає до обласного товариства художників і працює в художніх майстернях Володимира-Волинського. Там виготовляє плакати агітаційного змісту.
Згодом викладає методику образотворчого мистецтва у педучилищі.
У 59 річному віці митець вступає на заочне відділення художньо-графічного факультету Одеського педінституту імені М. Ушинського – це свідчить про його велике прагнення до навчання і самовдосконалення, яким не міг зайнятися у юності через матеріальну скруту.
Безперечно, Микола Букатевич був митцем радянського часу, чимало його картин носять відбиток стилю соціалістичного реалізму. («Народні месники», портрет генерала Даниловського, портрет ланкової Домни Потерухи.) Деякі з цих картин експонувалися у Польщі, Чехії, Угорщині, Німеччині.
Проте, Букатевич був також тонким ліриком, любителем природи волинського краю та України, малював і натюрморти. Перебуваючи на відпочинку у Криму, підготував серію морських пейзажів.
Ось які спогади про Миколу Букатевича його учня і колеги Олексія Кумецького, який працював разом з ним: «Мені вперше довелося побачити Букатевича ще школярем під час виставки робіт місцевих художників. Особливо серед творів мені сподобалися пейзажі та натюрморти Мирослава Зубінського і Миколи Букатевича.
Маючи на той час сучасний мотоцикл «Ява», він часто їздив на пейзажі за місто. Він і будинок збудував на вулиці Набережні №4, на березі тихоплинної річки Луги, яка не раз відображена на його роботах. Пізніше, бувши старшим, Микола Петрович придбав мопед. Він постійно малював. Бувши на відпочинку в Криму, писав етюди в різних куточках – Гурзуф, Бахчисарай та інші. Розповідав, що бувши в Херсонесі, взяв фотоапарат і став фотографувати, підійшли працівники охорони та заборонили це робити, бо то був Севастополь – велика стратегічна військова база. Тому плівки засвітили. Дітей своїх у нього не було, але любов до дітей була дуже велика. Любов розумна. Він хотів передати свої вміння і навики наступному поколінню. Тому у 1974 році Микола Букатевич став директором і засновником художньої студії, яка згодом переросла у художню школу. Багато її випускників стали професійними художниками. Часто студенти педучилища, члени гуртка образотворчого мистецтва бували у Миколи Букатевича, у його хаті-майстерні. Там вони бачили як працює художник. Ця майстерня була облаштована на даху його будинку. Микола Букатевич охоче ділився своїми знаннями із художниками-початківцями.»
Деякі з його робіт зберігаються у приватних колекціях, інші – у музеях Володимира, Любомля, Луцька.
Художник знайшов вічний спочинок на Федорівському кладовищі у Володимирі, а його душа живе у створених ним роботах, у спогадах учнів і послідовників.
Богдан Янович, науковий співробітник історичного музею імені Омеляна Дверницького
Коментарі