У колишньому Радянському Союзі для розв’язання житлової проблеми вирішено було зводити багатоповерхові (як правило, 3- і 5-поверхові) економбудинки. Ці новобудови вважалися тимчасовими, бо потім їх мали знести і на цьому місці збудувати добротні висотки з облаштуванням комфортного середовища і навколишньої території. Але час пройшов, і економічні проблеми та різноманітні програми, які потребували фінансування з бюджету країни, змусили збільшити термін експлуатації так званих «хрущовок» і «сталінок» із 10-30 років до 50-60. Ті будинки, що зводилися з якісних будівельних матеріалів із врахуванням геодезичних і архітектурних експертних висновків, можуть справді прослужити навіть довше терміну - 60-80 років. Але це тільки за дотримання таких умов. Ще живі спеціалісти, які будували ці 3- та 5-поверхівки і які свідчать, що не завжди ці умови дотримувалися. Часто на будівництві крали цемент, із якого робили розчин, а цегла не завжди відповідала стандартам, часто була некондиційною через недопал. Не виконували тоді й металевої обв’язки складних внутрішньобудинкових конструкцій, не завжди через брак часу проводилася експертиза фундаментів. У 1998 році Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України видав наказ «Про затвердження Єдиного класифікатора житлових будинків залежно від якості житла та наявного інженерного обладнання», яким цей вид житла класифікував на 6 груп, визначив і терміни його експлуатації. За даними таблиці цього наказу, будинки, які зведені у Володимирі-Волинському за адресами вул. Князя Василька, 2, Івана Франка, 4, Ковельська, 12, Сагайдачного, Шевченка належать до 5-ої групи як «Будинки зі стінами із монолітного шлакобетону, шлакоблоків, черепашника та інших дрібноштучних виробів із місцевої сировини (термін служби 70 років), із залізобетонним чи дерев’яним перекриттям, висотою приміщень від підлоги до стелі 2,5 метра». Там же у цьому наказі примітка 3 гласить, що житлові будинки, строк експлуатації яких перевищує 50% терміну служби і не проведено їх капітальний ремонт, понижаються на один клас. А нижчий клас, тобто шостий, передбачає термін експлуатації цих будинків 50 років. У таких спорудах не те що капітальний ремонт не проводився, поточних ремонтів люди, які проживають там, не пам’ятають. Отже, якщо покладатися на цей нормативний документ, то термін експлуатації цих будинків закінчився у 2017 році.
При цьому аналізі слід додати ще одну особливість, що не врахована в жодному документі, які унормовують будівельні норми. Це території, на яких на початку 60-х років здійснювалося будівництво. Чомусь про цю особливість стали говорити тільки тоді, коли на спорудах почали виднітися тріщини. Першим затріщав будинок на вулиці Ковельській, 12. Приїжджало багато фахівців, робили висновок, будинок стягували й укріплювали. Але процес руйнації невблаганний. За ним «пішли» будинки на вулицях Князя Василька й Івана Франка. І всі ці споруди зведені на історичній території, яка в певний час мала багато інших будівель, інженерних споруд, що залишилися в землі і не були достатньо вивчені та враховані при виконанні нових забудов.
Отже, дві головні причини руйнації будинків очевидні: старіння будівель і осадка підземних споруд та можливих порожнин. Але є ще і третя причина, яка може бути фатальною в ході руйнівних процесів будівель. Це активна людська діяльність як у цих приміщеннях, так і навколо.
На перших поверхах цих будинків розміщуються заклади торгівлі, офіси. Саме по собі розміщення магазину чи кафе не несе жодної загрози для цілісності приміщень і будівлі в цілому. Але бажання власників цих закладів зробити їх кращими і привабливішими, як правило, реалізується у нескінченних переробках стін, віконних і дверних отворів. Жителі, наприклад, будинку №2 на вулиці Князя Василька впродовж тижня здригалися від детонації ударів, епіцентром яких було приміщення аптеки. Рік тому таким епіцентром у цьому будинку було приміщення колишнього магазину «Вопак». І так постійно: то тут, то там виникають епіцентри «бухкання», буріння і вібрації. Кілька років тому на будинку поставили в місці виявлених тріщин так звані маяки. Це спеціальні наліпки на приміщенні, які показують збільшення тріщин, розривів стін. Так-от, після всіляких реконструкцій маяки показали, що частина будинку відхиляється від іншої частини, неначе просідає. Це саме підтверджують і жителі будинку, демонструючи в стінах тріщини, в які можна просунути в деяких місцях руку.
Розуміючи катастрофічність наслідків, минула міська влада навіть заборонила проводити будь-які заходи на площі з використанням транспорту. І це правильно, бо будь-яка вібрація біля будинку посилює руйнацію стін. Доказом впливу на споруду діяльності людини є ситуація з будинком на вулиці Івана Франка. Він дав тріщину майже посередині. Можливо, металева обв’язка зовні стримала б процес осадки і руйнування будівлі, але реконструкція вулиці, яку нещодавно проводили з використанням важкої техніки, все-таки зробила свій вплив. Будинок поповз далі. Довелося робити внутрішню обв’язку в будинку. Людей з одного під’їзду виселили, щоб виконати великий об’єм зварювальних робіт на металевих конструкціях обв’язки. Подейкують, що в квартирах, де проводили ці роботи, людям помарнували не тільки їхні житлові приміщення, але й меблі та інші домашні речі. Чи зупинить створення металевої зовнішньої і внутрішньої обв’язки тріщини та руйнування? Сумніваюся, сумніваються і будівельники. Процес старіння і вплив людей на його пришвидшення зроблять свою чорну справу.
Напевно, уже цю тему можна було не чіпати, а чекати того часу, коли жителі названих будинків самі потрохи знайдуть ресурси і переселяться в надійніші помешкання. Чи (не дай Боже) впаде пів будинку або цілий під’їзд (як це траплялося вже в інших містах). І тоді будемо йойкати та нарікати на свою долю і всією громадою рятувати постраждалих.
Але на нас чекає величезна будівельна чи архітектурна революція на площі. Оголошено вже другий конкурс на розробку ідеї, оформленої у проєкті реконструкції площі Героїв, на якій будинок цей стоїть. Стоїть, як більмо на оці. Звісно, його легше було б знести й побудувати новий. Але що ж робити з жителями цього будинку? Відповідь на це питання і змушує лишити будинок на місці. А щоб не марнував вигляд в цілому площі, потрібно і його реконструювати. Але тільки зачепи будівлю для реконструкції, то вона й посиплеться. Значить, потрібно робити капітальний ремонт, і цей крок відповідно подовжить термін експлуатації будинку. Але головне, що він буде придатним для проживання. А якщо не робити ні того, ні іншого, як не було передбачено попередніми проєктами? Без вирішення питання багатоповерхівки реконструкція площі неможлива.
То, може, простоїть будинок ще якийсь десяток, другий років? Може, простоїть. Але тоді не слід чіпати й самої площі. У землі під площею на глибині 4-5 метрів знаходяться магістральні комунікації міста: водовідведення, газ, електрика і каналізація. Вони виробили свій ресурс і потребують заміни та відновлення. Здається, коло замкнулося... Очевидним є факт, що рано чи пізно доведеться замінювати комунікації. Для цього необхідно буде використати потужну техніку, вирити величезні канави, потім усе вкласти назад. Ризик впливу на цілісність будинку величезний. Він може розсипатися. Щоб цього не сталося, окрім естетичної реконструкції будівлі необхідний капітальний ремонт. Потрібно дослідити не тільки комунікації, а й старовинні підземелля на площі. Слід добре продумати не тільки об’єм робіт, але і їх черговість.
Отож є над чим попрацювати і проєктантам, і владі міста, бо якщо хтось помилиться, то досить висока ймовірність, що (через бажання мати гарну рекреацію в центрі міста замість площі) доведеться громаді Володимира і навколишніх сіл придбати житло для родин, що мешкають у цьому будинку і внаслідок чиїхось помилок потребуватимуть іншого житла.
Оксана Дворецька
Коментарі