«Завдяки мудрим наставникам я вчився цінувати і розуміти людей»

Публікації

«Завдяки мудрим наставникам я вчився цінувати і розуміти людей»
«Завдяки мудрим наставникам я вчився цінувати і розуміти людей»

Другого жовтня виповнилося 70 років Василю Демещенку, у минулому керівнику господарств у Хобултові та Микуличах, де ювіляр заслужив щиру повагу громади.

«А життя – не горбок, не заквітчаний зал, це – вершина, вогонь, свято думки і мудрості світло», - писав поет Сергій Островой. Саме ці поетичні слова прийшли на згадку, коли поспілкувалася з Василем Демидовичем Демещенком, який 2 жовтня відзначатиме 70-ліття і про якого із вдячністю та повагою говорять односельці. 
Народився Василь Демидович 2 жовтня 1951 року на Сумщині в селі Карпилівка Охтирського району в селянській родині. На долю батьків Василя Демещенка випали нелегкі випробування голодомором та війною, проте, як вважає син, саме від них успадкував міцні гени. Після закінчення школи, а затим місцевого технікуму працював трактористом у колгоспі, далі служив в армії: спочатку – у Ленінграді, а згодом – у Львівській області. 
Диплом агронома здобував у Києві в Українській сільськогосподарській академії. Саме тоді і вподобав чарівну волинянку Галину родом із села Верба Володимир-Волинського району. Закінчивши навчальний заклад, молоде подружжя вирішило працювати на Волині, де в цей час була велика потреба в спеціалістах сільського господарства. У селі Верба, де поселилося подружжя Демещенків, Василь Демидович працював головним агрономом. Він відразу полюбив волинську землю і волинян, які здавалися йому кращими, привітнішими, доброзичливішими, ніж його земляки. 26 січня 1981 року був переведений на таку ж посаду в село Хобултова. А в 1986 році очолив колгосп.
- Поруч зі мною були мудрі наставники, у яких я осягав складну, але дуже важливу науку працювати з людьми, - пригадує Василь Демидович. – Це Микола Ярмолюк та Василь Гаврилюк, які очолювали колгоспи у Вербі та Хобултові. Учителями в агрономії були кращі агрономи району Євген Маніщук та Данило Саганюк. Це самородки, люди відповідальні та принципові, які знали село, розуміли селян. Я вважаю, що таким людям слід віддати належне. Дружні стосунки склалися в мене і з Миколою Гловацьким, який довгі роки був керівником колгоспу в Хобултові. Він не раз приходив до мене для відкритих душевних розмов і часто повторював: «Роби все так, щоб тобі вслід не кинули камінь». Узагалі доля подарувала мені велике щастя вчитися в людей, які по-справжньому вболівали за волинське село. Про них потрібно книги писати.
Керуючись порадами досвідчених фахівців, Василь Демещенко всі свої зусилля направив на те, щоб покращити життя людей, успішно розвивати сільське господарство. Він прагнув побудувати дороги, допомогти людям звести нові сучасні оселі. Василь Демидович жив турботами і радощами своїх селян, намагався нікого не образити, зрозуміти кожного. За це його щиро полюбили. Цінували хобултівського голову і в районі. Він був членом міськкому партії, його фото було розміщене на Дошці пошани. 
- У наш час чомусь не прийнято говорити про колишніх керівників району, але мені довелося працювати під їхнім керівництвом і маю право сказати, що це були розумні люди. Особливо хочу відзначити Ростислава Чап’юка, - знову повертається в минуле Василь Демидович. – Пригадую, як одного разу, коли ми з ним приїхали в Микуличі, Ростислав Степанович звернув увагу на стару запущену церкву з розваленим вівтарем. «Ця церква буде на твоїй совісті», - сказав мені очільник партійної організації району. Я зрозумів, що отримав «добро» на відновлення храму, скликав збори – і почалося будівництво нової церкви. А в 1992 році розпочалися роботи над спорудженням церкви у Хобултові. 
На перших демократичних виборах до рад в уже незалежній Україні Василь Демещенко отримав мандат депутата обласної ради. Його опонентом на виборах в окрузі був Петро Данилович Саганюк. Перемога дісталася Демещенку, але тільки доброзичливі слова почув він від свого опонента: «Ти, Василю, справжній молодець». Вони назавжди залишилися друзями. Свій депутатський обов’язок Василь Демидович направив на допомогу людям. За підтримки голови обласної ради Бориса Клімчука вдалося збудувати дорогу від Микуличів до Свійчева, заасфальтувати дороги в Хобултові та Підгайцях. Після цього у Василя Демещенка зародилося бажання добудувати в Хобултівській школі спортзал та басейн. Саме в цей час вдалося виграти тендер Світового банку, але з умовою, що громада зробить свій внесок у будівництво. 
- Це був, мабуть, найбільш зворушливий момент у моєму житті, - каже Василь Демидович. – Хобултова зрозуміла і підтримала нас. Здавали гроші навіть пенсіонери. На жаль, будівництво басейну довелося законсервувати, але своїм шкільним спортзалом, який є одним із найкращих в районі, ми пишаємося. 
Економічні зміни, що відбулися в державі, не найкращим чином позначилися на селі. Саме в цей час Василь Демещенко очолював господарство в Микуличах. У селі була велика заборгованість із зарплати. Голова запропонував створити приватне підприємство, але ні він сам, ні люди не сприймали його в ролі підприємця. Його головним завданням було – не обділити людей, не обманути їхні сподівання. Та час розпорядився по-своєму. Із 2011 року і до виходу на пенсію Василь Демидович працював на цукровому заводі. 
- Я гадаю, наші прорахунки в тому, що не знаємо як слід своєї історії, не досліджуємо її, не аналізуємо. Ми розучилися слухати людей старшого покоління, радитися з ними, враховувати їхній досвід. Відрадно, що люди повертаються до релігії, до віри, Отож надія на краще майбутнє не полишає нас, - посміхається Василь Демещенко.
На дозвіллі ювіляр читає літературу, захоплюється медициною, публіцистикою, історією та історіографією. Любить садівництво, мріє зайнятися виноградарством.
Хоч сам Василь Демидович вважає, що мало часу приділяв сім’ї, проте разом із Галиною Василівною вони виховали трійко хороших дітей. Син Роман – випускник академії мистецтв, нині працює у Львові художником-дизайнером. Донька Світлана закінчила Києво-Могилянську академію, нині проживає в Німеччині. Найменша донька Марія опанувала у Львівському національному університеті польську мову, працювала перекладачем, зараз вона інспектор у Львівському аеропорту. Василь Демидович і Галина Василівна тішаться двома онуками й онучкою. 
Що значать роки, коли молода душа?! Під час нашої зустрічі Василя Демидовича майже весь час відволікав телефон. Він ще працює, ще в життєвому строю.
Редакція приєднується до всіх побажань, які вдячні односельці висловлюють на адресу Василя Демидовича Демещенка з нагоди його 70-річчя.
Антоніна Булавіна, с. Хобултова, Володимир-Волинський район

Розділ новин: 

Коментарі

Схожі новини: