Молодий поштар з Маркостава Юрій Дегтяров любить природу, тварин, а найбільше – спілкування з людьми.
Якось так складається в житті, що в колективах зазвичай переважно працюють або чоловіки, або жінки. Це стосується і поштарів. Як правило, у цій професії в основному трудяться жінки. Знайома поштарка у часи, коли преси було досить багато, жартувала: «Ну де ж чоловіки носитимуть такі важкі сумки?» Але нині люди по-іншому ставляться до вибору професії. Тепер важливо знайти роботу, щоб забезпечити себе і свою родину.
Юрій Дегтяров народився 1995 року в селі Маркостав у селянській родині. В дитинстві хлопчик захоплювався музикою, відвідував Володимир-Волинську музичну школу, де під керівництвом викладачки Людмили Бражнікової опановував гру на фортепіано. Із музикою мріяв пов’язати своє життя. Після закінчення Бубнівської школи двічі робив спробу вступити до Волинського училища культури і мистецтв і щоразу зазнавав невдачі. Тоді вступив до ПТУ, де отримав фах продавця, але торгівля не приваблювала хлопця. Коли дізнався, що в Бубнові є вакансія поштаря, вирішив спробувати. Так, усвідомлював, що робота нібито не чоловіча, що, можливо, знайдуться ті, хто кепкуватиме, але думав найперше про те, що хворій мамі та бабусі потрібна підтримка, і тому почав освоювати нову професію.
Юрій працює поштарем із 2013 року. Розпочав з того, що переймав досвід своїх колег Світлани Кирилюк, Марії Кислюк, Руслани Глух.
- Зізнаюся, що спочатку було страшно, - розповідає хлопець. – Особливо переживав за пенсійні гроші. Були хвилини невпевненості, розгубленості. Дуже боявся, щоб не загубити якусь газету, а найголовніше - не знав людей, не розумів їхнього життя, інтересів.
Сьогодні, коли позаду вже 8 років роботи, Юрій остаточно визначив, що головне в його професії – це спілкування з людьми. Молодий поштар тепер знає, чим живуть його односельці, яким є їхній внутрішній світ. У Маркоставі нині 19 садиб. Не всі селяни передплачують газети, проте поштар розносить до 40 видань. В основному це «Волинь», «Місто вечірнє», «Слово правди». Земляки з нетерпінням чекають пресу, а пенсіонери – свої гроші. Вони радо обговорюють з Юрієм новини, довіряють власні проблеми. Завдяки обраній професії односельці стали хлопцеві ще ближчими. Правда, із занепокоєнням ділиться стурбованістю пенсіонерів, адже поширилися чутки, що вони будуть отримувати гроші лише в банкоматах. А це не тільки проблеми із транспортним сполученням, а й фактичне припинення діяльності поштових відділень, а отже, і передплати газет.
Робить поштар ще одну добру справу в селі. Оскільки в Маркоставі не працює магазин, він приймає і продає хліб, а також розносить його тим людям, яким важко ходити. Все це хлопець робить на добровільних засадах.
- Звичайно, робота поштаря має свої нюанси, - продовжує Юрій. – По-перше, труднощі створюють погодні умови. Я їжджу до Бубнова по пресу та пенсії власним велосипедом, але, коли негода, ожеледиця чи снігові завії, потрібно добиратися пішки. По-друге, велика матеріальна відповідальність. Я потерпаю за пенсії та газети більше, ніж за себе.
Щодо жіночого колективу, то хлопцеві дуже приємно працювати з такими чарівними колегами і ділити роботу на чоловічу та жіночу немає сенсу. Навпаки, колектив згуртований, оптимістичний, панує повне взаєморозуміння та взаємодопомога, і ніякого жіночого диктату Юрій не відчуває.
А вільний час молодий поштар присвячує природі, яку обожнює, особливо ліс. Він може довго гуляти в лісі, фотографувати гарні місця і викладати світлини у соцмережах. Оскільки мама Світлана Миколаївна дуже любить квіти, син привозить їй з лісу медунку, ряст. Коли хлопець удома, біля нього постійно його чотирилапі друзі – котики і собачки. У родині є правило: дати прихисток тваринам, яких безсердечні люди залишили напризволяще.
Душею невеликої родини є бабуся Валентина Семенівна. Незважаючи на вік і хвороби, жінка зберегла енергію, любов до людей і незгасне тепло свого серця. А Світлана Миколаївна, яка працювала бухгалтером у сільськогосподарському підприємстві «Колос», – справжня майстриня. Її золоті руки вишили багато рушників, серветок, подушок.
На завершення зустрічі все ж поцікавилася, чи не забув Юрій свого найпершого захоплення – музики. Виявилося, що ні, але оскільки професію поки що змінювати не збирається, то просто обожнює слухати музичні твори. Найулюбленіший виконавець – Майкл Джексон. Знаючи про захоплення поштаря, колеги подарували йому оригінально виконаний портрет американського співака.
Юрій відверто зізнається, що скромна професія поштаря захопила його. Але про плани на майбутнє поки що не говорить.
Антоніна Булавіна, с. Маркостав, Володимир-Волинський район
Коментарі