Історія життя

Публікації

Одинока жінка шукає хазяйновитого чоловіка...

Одинока жінка шукає хазяйновитого чоловіка...
Одинока жінка шукає хазяйновитого чоловіка...

«…який не зловживає алкоголем, згідний на переїзд», - жартуючи, але із серйозними намірами каже жителька села Лудин Галина Володимирівна Кот, яка нещодавно завітала до «Міста вечірнього».

Як у вісімдесят зачаровувати усіх своєю енергією і надихати

Катерина Архипівна зачарувала редакційний колектив своєю вдачею, щирістю та усмішкою. А завітала вона до «Міста вечірнього», щоб отримати приз для свого племінника Василя Бориса, який передплатив газету на рік і став одним із переможців розіграшу. На фото зліва направо: племінник Василь, правнуки Артем та Марія, героїня публікації Катерина Яцишина, зять Василь, донька Валентина та онук Дмитро.
Катерина Архипівна зачарувала редакційний колектив своєю вдачею, щирістю та усмішкою. А завітала вона до «Міста вечірнього», щоб отримати приз для свого племінника Василя Бориса, який передплатив газету на рік і став одним із переможців розіграшу. На фото зліва направо: племінник Василь, правнуки Артем та Марія, героїня публікації Катерина Яцишина, зять Василь, донька Валентина та онук Дмитро.

З першого погляду і не скажеш, що Катерині Яцишиній 80! Виглядає вона років на 20 молодшою, молода й душею. У чому ж її секрет,  і як склалася доля дитини війни, яка народилася 22 червня 1941 року?

Понад сорок років трудової діяльності присвятила турботі про інших

Ніна Богдан – молодша медична сестра відділення стаціонарного догляду для постійного проживання терцентру.
Ніна Богдан – молодша медична сестра відділення стаціонарного догляду для постійного проживання терцентру.

Ніну Богдан упродовж багатьох років шляхи вели на Привокзальну, 20, де знаходилося її місце роботи. Змінювалися установи, що там розташовувалися, сфера діяльності, посади, які обіймала жінка...

«Працюю в чудовому жіночому колективі і поки що змінювати професію не збираюся»

Молодий поштар розпочинає робочий день.
Молодий поштар розпочинає робочий день.

Молодий поштар з Маркостава Юрій Дегтяров любить природу, тварин, а  найбільше – спілкування з людьми.

«Залишившись молодою вдовою, сама виростила трьох дітей і горджуся ними»

Лідія Іванівна біля персика, посадженого сином.
Лідія Іванівна біля персика, посадженого сином.

Мешканка села Селець Лідія Іванівна Пенкіна, зазнавши чимало бід, ніколи за своє життя не була в об’єктиві людської уваги, а тому приємно здивувалася, коли ми до неї завітали.

«Я пам’ятаю ту спекотну весняну ніч. Із 6-го поверху було видно заграву»

«Я пам’ятаю ту спекотну весняну ніч. Із 6-го поверху було видно заграву»
«Я пам’ятаю ту спекотну весняну ніч. Із 6-го поверху було видно заграву»

Своїми спогадами про трагедію, яка 26 квітня 1986 року сколихнула увесь світ, ділиться володимирчанка, колишня очільниця районної спілки «Чорнобиль» Олена Кудрявцева.

Коли «переносили» хату з Оранів у Заріччя, зазнали нервового потрясіння

Коли «переносили» хату з Оранів у Заріччя, зазнали нервового потрясіння
Коли «переносили» хату з Оранів у Заріччя, зазнали нервового потрясіння

Марія Свір почала жити в іншому селі, адже стала працювати бухгалтером у сільській раді. За 30 років її роботи там змінилося 8 голів.

Який це нелегкий труд – доглядати людей на схилі літ…

Який це нелегкий труд – доглядати людей на схилі літ…
Який це нелегкий труд – доглядати людей на схилі літ…

Про це як ніхто знає володимирчанка Світлана Черненко, яка погодилася поділитися з читачами «Міста вечірнього» своїм досвідом.

«Якби довелося ще раз пережити той відрізок життя у вісім «заробітчанських» років, то ніколи б не лишила своїх дітей»

Цілий день на вулиці йшов дощ: то лив, мов із відра, то вщухав до мряки. До редакції рідко в таку погоду заходять відвідувачі. Неочікувано і обережно прочинилися двері, на порозі стояла жінка. Її обличчя було закрите  захисною маскою, тому вік відразу й не визначити. Але на мене дивилися жваві та напрочуд добрі очі.