Ми ніколи не замислюємося над тим, що таке творчість. Ми просто переглядаємо цікаві фільми, слухаємо улюблені пісні та вірші, малюємо портрети та пейзажі. І ця наша самобутня іскорка таланту робить нас особистістю. Кажуть, чим талановитіша особистість, тим скромніше місце вона займає в суспільстві. Це далеко не так. Кожен талант, як та рослинка, що пробила собі шлях до життя через тверде покриття, знаходить своїх прихильників і послідовників.
Тетяна Володимирівна Салуха працює в ліцеї № 5, де викладає образотворче мистецтво і мистецтво. А також у Володимирі веде студію «Палітра талантів», де займається з дітками, а також дорослими. Останнім часом студію відвідують дружини загиблих воїнів ЗСУ.
Народилася пані Тетяна у Любомлі, але вже з 2000 року проживає у княжому граді. В дитинстві Тетяна, очевидно, успадкувала дар малювання від мами Валентини Іванівни, яка себе присвятила іншій професії, але донька відвідувала художню школу під керівництвом Наталії Блонської, відомої волинської художниці та одного з провідних педагогів в жанрі художнього мистецтва. Потім шлях дівчини лежав до Володимир-Волинського педагогічного училища. Затим було навчання в Київському інституті дизайну і права, де опанувала графічний дизайн і створення реклами, а далі – факультет образотворчого і декоративного мистецтва, де й здобула ступінь магістра.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення ворога на українську землю, Тетяна Володимирівна з двома синами поїхала до сусідньої Польщі у місто Замость. Там вона долучилася до волонтерів, завантажували машини продуктами, одягом, спальними мішками, які відправлялися в зону бойових дій. Також пані Тетяна завозила продукти для переселенців, які мешкали в районі ліцею №5. Перед святами пекли нашим воїнам паски з борошна, яке також завозила пані Тетяна. Нині учениця пані Тетяни Іванна Захарда, яка проживає в Норвегії, присилає речі у Володимир, де місцеві волонтери відсилають у фронтову зону. Спільна діяльність у пані Тетяни була з покійним Максимом Клим’юком, з Іриною Смирновою, Іриною Лебідь та іншими.
- Із волонтерством я поєднала і професійну діяльність, - каже пані Тетяна, - проводяться регулярні виставки в КМЦ, а зібрані з аукціонів кошти йдуть на допомогу Збройним Силам. Організовувала і персональні виставки, інколи беру участь в обласних виставках від Спілки художників України. А з дітьми щороку в травні проводиться підсумкова виставка діяльності студії.
Багато часу і наснаги пані Тетяна віддала праці з дружинами загиблих героїв, готуючи їх до виставки «Жива», яка проводилась у Луцьку і в Нововолинську, оскільки виставка є переїзною. Нині жінки-вдови готуються до нової виставки, обдумують свої нові картини та пані Тетяна знову стане їх наставницею. В травні планується виставка «Згадка про чоловіка».
- Дивитися просто виставку і зрозуміти те, що хотів сказати художник, - це не просто, - ділиться пані Тетяна. – Це потрібно пропустити через серце. Не можу забути, як жінка малювала виноград і дві пташечки. Вона взяла з собою дитину, оскільки не мала на кого його лишити. В той час, як мама малювала, дитина підійшла до неї та запитує: «Кого ти малюєш, мамо? Ці дві пташечки – це ти та тато?» Мама відповіла, що це зустріч з татом в наступному житті. А ще цікаво те, що дитина сама збагнула, чому мама намалювала виноград. Бо тато любив садити виноградники. Це просто душа розривається. Кожна картина мала свою історію і тому потрібно розуміти, дізнатися, що хотіла сказати художниця. Інша жінка намалювала гарний пейзаж гір. Виявляється, це єдине місце, де вони відпочивали разом з чоловіком. Такі картини необхідно коментувати. Бо просто споглядання користі не принесе.
У самої художниці єдиної теми немає. Пані Тетяна, як сама каже, малює під настрій. У її творчому арсеналі сільські пейзажі, натюрморти, урбаністичні етюди,
Студію «Палітра талантів» відвідують діти різного віку, починаючи від 5 років. Відвідують і дорослі, які люблять роботу з пензлем і хочуть удосконалити свої навики. У майстрині є послідовники, які працюють модельєрами, дизайнерами, художниками, архітекторами.
Напевно, це і є щастя – дарувати талант іншим, виховати тих, хто продовжить розпочату справу, створять власні надбання і знову творитимуть для інших.
Антоніна Булавіна м. Володимир
Коментарі