Рубрику під такою назвою, дорогі читачі, ми відкриваємо в нашій газеті. Її постійним ведучим буде відомий на Володимирщині громадський діяч і полум’яний патріот України Дмитро Себій. Прочитавши звернення Дмитра Олексовича, ви можете висловлювати свої думки, вступати в дискусію з автором.
Ми знаємо Івана Франка як прозаїка, який написав «Захара Беркута», знаємо як неперевершеного лірика, який видав збірку «Зів’яле листя». Знаємо Франка як драматурга, автора «Украденого щастя». Знаємо як критика і перекладача, як доктора філософії. Багато чого знаємо, але ще більше дечого не знаємо. Знаємо як такого, що захоплювався соціалізмом, вивчав Маркса (Леві Мордехая), а коли вивчив і проаналізував те вчення, то дійшов висновку, що воно не є дорогою спасіння людства, а дорогою в рабство, і зведене це вчення до фальші. І нас, і все людство Франко попередив не йти тією дорогою, бо з Енгельсової так званої «народної держави» ніякого народного блага не буде, а вийде велика тюрма народів. Це світ темряви, який замаскувався під світло, а насправді є темним світом, що тільки прикривається інтернаціональними ідеалами. Це робиться задля того, щоб влізти в тіло нації і розколоти його зсередини, вбити в людині все боже, людське і національне. Через таке «державне виховання» людина потрапляє під постійний нагляд, зникає окрема думка окремої особи, якщо суперечитиме думці держави. Це вже була закладена програма виведення манкуртів. А це норма темряви, а не світла. Зробити з дитини раба Божого, а з Бога – монстра страху, великого світового рабовласника, де раб є всього-на-всього річчю пана. То як тут вийти на розуміння, що Творець сотворив людину за своєю подобою (мається на увазі подобою Духу)? Для чого придумали раба Божого? А зробили це з далеким прицілом, щоб того раба перетворити на грішника, а вже з грішного раба Божого зробити раба людського. І коли цей раб людський має пам’ять Роду та є власником продукту своєї праці, то може збунтуватися, повстати (згадаймо Мікеланджело «Раб, який рве на собі кайдани»). Ось так дитину Божу перевели із світу Божого у смішний світ.
Смішний сей світ!
Неробів горсть
Себе вважає світом, паном
Землі і ціллю всього, що на світі! (Іван Франко)
Ще у 1900 році Іван Франко попередив не йти тією дорогою, якою пропонують комуністи, тому що то є дорога фальшива. Ми не послухали. Пішли! І це нам коштувало двадцяти мільйонів життів кращих синів і дочок українського народу. Усе було зведено на фальшивих підвалинах. Із так званої «народної держави» ніякого народного раю не вийшло, а утворилася велика тюрма народів.
Повернімося у рами нації, бо «все, що йде поза рами нації, се фарисейство ідей, що національними ідеалами раді прикрити свої змагання до панування однієї нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими «вселюдськими» фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації. Може бути, що колись надійде пора консолідування якихось вольних міжнародних цілей. Але се може статися, коли всі національні змагання будуть сповнені і коли національні кривди та невдоволення відійдуть у сферу історичних споминів» (Іван Франко «Поза межами можливого»). Отут нам Франко відкривається як великий національний і державний муж, якого так старанно від нас приховали і тепер приховують. Він нам каже чітко і ясно, що ми, українці, є повноцінний організм і у нас немає комплексу неповноцінності, який нам нав’язують наші вороги різних мастей, щоб ми не відбулися, ведуть нас поза рами нації. Нам те все потрібно збагнути і відкинути, а також зрозуміти себе.
Не пора, не пора, не пора
Москалеві й ляхові служить!
Довершилась України кривда стара,
Нам пора для України жить.
(Іван Франко «Не пора»)
Нам потрібно вирватися із чужинської машини, бо то неволя, яка не веде до життя, а веде до смерті, до знищення. З цією метою ми, фермери Волині, пропонуємо і у «фермерській» газеті «Фермер України» відкрити рубрику «Франкова криниця мудрості». У Карпатах ми упорядкували Франкову криницю. Це село Вовче, де з криниці починається Дністер. Вода має пам’ять, і ми, українці, також маємо пам’ять. Вона нас порятує. Коло криниці ми поставили знак Сонця – рівносторонній хрест з образом української Божої Матері. Тут побував Іван Франко, збирав бойків і навчав їх Божої правди: «Допоки будете триматися купи, жити в громадському порядку, стояти усі за одного, а один за всіх, то ніяка сила вас не здолає – запам’ятайте собі се!»
Пам’ятний знак у двох кольорах – червоному і чорному. То є прапор боротьби за свої національні права, щоб відбулася наша держава. І на цьому знаку написано: «Франкова криниця кличе вас! Увійдіть до мене. Розмулені і чисті! Пийте воду мого життя, і ви від неї залишитеся у красоті, свободі і здоров’ї! Віруйте в неї - і збудеться Віра!»
І це все мусимо зробити, бо це місія наша – не тільки Україну рятувати, а увесь світ, який потрапив у тенета духовної деградації.
Дмитро Себій
Коментарі