Звертаюся до депутатів усіх рівнів із запитанням: «Що потрібно зробити задля того, щоб в Україні відбувся громадянин?». Російський поет Микола Некрасов писав: «Поетом можеш ти не бути, але громадянином бути зобов’язаний». Про яке громадське самоврядування можна говорити, коли немає громадянина? І вся ця метушня навколо імітації ні до чого. У нас немає людини. І я спробую це пояснити. Ми із Божого світу, де людина себе реалізовує, удосконалює, не губиться, не гасне, дослухається до голосу своєї душі, йде на поклик свого голосу. Для цього потрібна Воля, і тільки вона є тим, що розвиває людину і відкриває в ній Бога. А втім, існує на світі багато осіб, які самі собі не дають ради.
Щоб говорити про громадське самоврядування, спершу потрібно вияснити, чи є громада, яка може впроваджувати те самоврядування. Щоб відбувся громадянин, потрібно, щоб відбулася людина, яка розуміє, що вона є Людиною, і сповідує людські цінності. Поки що ми не маємо ні людини, ні відповідно громадянина. Про які громадські слухання і рішення можна говорити? На громадське віче, яке має обрати старосту села із 420 громадян, приходить чотири людини. Переносять на інший день. А на інший день не прийшов ніхто. Чому громадяни не йдуть на громадське віче? А тому, що немає результату. Немає тієї особи, яка представляє інтереси громади, відстоює інтереси людей.
На території громади відкрили кар’єр. Власник кар’єру дістав дозвіл обласної адміністрації, що він є в законі. Виникає питання: яке право мали видавати такий дозвіл без рішення громадського віче? А ніяке. Це було проплачене кришування. Схема дуже проста. У новому кар’єрі є пісок на два мільйони гривень. «Ми тобі даємо дозвіл, а ти нам – один мільйон». Усе дуже просто.
Коли розпайовували колгоспи, то це робили між колгоспниками. А ліс, який належав колгоспу, сільська рада передала районній раді, а та – обласній, а там дивись, уже ліс і не належить громаді села. А це і є отой власник, який не розуміє, чому в нього забрали майно, і ніхто цього йому пояснити не хоче. І ось виходить, що громада на власній території позбавлена права мати свій ліс, який до цього їй належав. Доглядали той ліс, вирощували, а тепер він їм не належить. Інші в цьому лісі загрібають гроші. Найняли охоронців, платять їм по 1000 гривень, дали їм зброю – і вони виловлюють людей, які у своєму лісі рубають дрова. А мали б громадяни ловити їх як злодіїв.
Те саме маємо і з газогоном. Люди купували труби, копали траншеї, вкладали в них труби, і все це громадське майно стало власністю злодіїв, які об’явили себе власниками, виставили рахунки за транспортування газу. Звертався до сільського голови, щоб зібрати віче, прийняти рішення про повернення лісу, решти майна і газогону, а відповідь була, що газогін потрібно буде обслуговувати самим і нам почнуть урізати газ. Проте нас запитують, чи ми уклали договір про вивіз сміття. Я відповів, що наші прадіди поняття не мали, що таке сміття, бо його не було. Усе було органічним добривом. А хто користується пластиком, нехай сам турбується про сміття.
Отже, шановні депутати, ви йшли до влади і обіцяли таке, чого самі не розуміли, отож будьте ласкаві, виконуйте обіцянки. Силою вас ніхто у владу не тягнув. Ви йшли туди з охотою, то і з охотою виконуйте доручення народу. Приїздіть у села, збирайте громадське віче, визначайте, скільки коштів «викачано» з цього села, врахуйте податки на землю, військовий збір, транспортний податок, акцизний збір. Виясніть, чому селянин, що відгодовував бичка півтора року, взяв за нього 25000 гривень, а той, що купив і завіз на м’ясокомбінат, – 41000 гривень. Молодь утікає із села. А чому те все відбувається? Чому селянин сумує за колгоспом? Бо така державна політика – щоб зникло українське село. А що таке наше село? Це джерело українського життя, це мова, звичаї, традиції, пісня і земля. Це гіганти, які творять націю. Без села нація не зможе відбутися. А ви, шановні, усе робите задля того, щоб ми не відбулися.
Дмитро Себій, с. Верба, Оваднівська ОТГ
Коментарі