Повір’я не з’явилися на пустому місці. В них одвічна мудрість народу, і саме про те, що життя продовжується і після нашого відходу, нагадав випадок у родині Демчуків
Ми можемо вірити чи не вірити у життя за межею вічності, але навіть учені дійшли висновку, що існує енергетичний зв’язок між нами, живими, і тими, що пішли у засвіти. Цей зв’язок має різноманітні матеріальні втілення: квіти, дерева, птахи, тваринки, які прибиваються до нашої оселі, і навіть малята, які приходять у цей світ. Та завжди наш народ чомусь найчастіше вбачав душу спочилої людини у птахах.
25 червня обірвалося життя мешканця села Галинівка Ростислава Трохимовича Демчука. Непоправне горе прийшло у дружню родину, створену на засадах щирої любові і взаєморозуміння. Не стало коханого чоловіка, мудрого батька, люблячого дідуся, а ще чудової людини, яку знало і поважало все село. Ростислав Трохимович був спеціалістом по техніці, деякий час працював трактористом, затим знався по ремонту машин. Односельці називали його «мозковим» центром, оскільки навіть по телефону майстер міг визначити «захворювання» автомобіля чи іншого транспортного засобу. «Не стало нашого Трохимовича. Немає кому пораду дати, проконсультувати», - оплакують небіжчика жителі села.
Та найбільше сумує і тужить родина – дружина Ніна Петрівна, син Сергій і донька Тетяна, зять Руслан, невістка Ірина, троє внуків Влад, Яна і Віка, і правнучка Майя. Нещодавно вже й пом’янули Ростислава Трохимовича, відправили 40 днів по його відходу.
- Але такого чоловіка, яким був мій Ростислав Трохимович, забути не можна, - каже Ніна Петрівна. – Він умів любити, любити всіх, хто був у його житті, любив дуже дітей і внуків, тішився правнучкою. А також любив людей, з якими поруч жив і працював. Поряд з ним я почувалася щасливою. Ми створили чудову сім’ю, виростили хороших дітей. Він завжди був зайнятою людиною, і навіть дозвілля проводив змістовно і корисно. Любив рибалку, обожнював ходити до гаю і збирати гриби.
Але напередодні поминального дня трапилася подія, яка глибоко вразила членів родини. Можливо, це щось з області містики, але скоріше всього, що це була зустріч спочилого Ростислава Трохимовича зі своєю родиною, зустріч у іншому вимірі.
На 9 днів прийшла всі сім’я могилу і побачили не велике пташине гніздечко, звите прямо на надгробнику. У гніздечку вже лежало одне яєчко. Затим яєчок побільшало. Родина Демчуків не тільки була здивована, а й зворушена до глибини душі. А за кілька днів онук Ніни Петрівни повідомив, що прочитав цікаве повір’я - у пташечку часто втілюється душа людини. Отож, душа спочилого зустріла свою родину у вигляді пташечки, та й у гніздечку, в якому виводиться потомство. Це явно символічна ознака того, що продовжується рід, вічна єдність поколінь, яка ніколи не перерветься.
Пройшло всього декілька днів і у гніздечку вивелися пташенята. Вже й маленькі непослухи випорхують із кубельця і бігають навколо могили, скубають зелену травичку, ховаються в насадженнях. Життя триває. А, значить, триває воно і там, в таємничому для нас, живих, світі. І наші рідні завжди з нами. Вони чують нас, бачать, коли ми їх провідуємо і зі свого виміру приходять до нас в інших образах.
Цікаво з цього приводу почути слова французького парапсихолога Еміля Багро: « Ми нікуди не зникаємо. Зникають наші тіла, які є оболонкою енергетичної сутності кожного з нас. Енергетику не можна знищити. ЇЇ не можна ні закопати, ні спалити, ні розвіяти по вітру. Вона живе і постійно переходить від однієї субстанції до іншої. Таким чином, душа людини, що відійшла, тобто її енергетична сутність знаходить втілення в іншій живій матерії».
Отож, повір’я – не це пусті слова. Вони частина нашого духовного світу, частина нерозривного життя.
Ми ще раз висловлюємо співчуття родині Демчуків, бажаємо їм душевної мужності і дякуємо за цікаве і зворушливе повідомлення, яким вони з нами поділилися.
Антоніна Булаіна с. Галинівка. Оваднівська ОТГ
Коментарі