Кожен народ має свої пісні, які є частиною національної культури. Українська пісня - не лише відображення культури нашого народу, а й віддзеркалювання його величної історії, його прагнень і мрій. То весела, то журлива, то бадьора, то лірична, пісня супроводжує майже кожну мить нашого життя. Грузини кажуть, що в кожній їхній жінці живе поема, а українці твердо впевнені, що українська жінка – це пісня. Отож, не дивно, що на нашій землі майже кожна родина – співуча. Талант передається від бабусі до матері, від матері до доньки, а далі до внуки.
Надія Миколаївна Козійчук належить саме до співучої родини сільських трударів. Народилася вона в сім’ї колгоспників 26 серпня 1964 року в селі Хмелівка. Батько, Козійчук Микола Петрович, був різноробочим у колгоспі, а матуся, Любов Магдарівна, працювала дояркою. В родині співали всі. Отож, усі четверо дітей були закохані в пісню. Батьки, особливо мама, дуже хотіли, щоб донька стала бухгалтером. Однак Надія забажала служити музам. Після закінчення Хмелівківської школи пані Надія вступила до Луцького культосвітнього училища, де навчалася з 1979 по 1982 рік. Оскільки на той час вона була колгоспною стипендіаткою, закінчивши навчання, прийшла на роботу у будинок культури села Хмелівка. Значну допомогу у цьому надав тодішній очільник колгоспу Микола Волинець, котрий вважав, що молоді спеціалісти потрібні у всіх сферах сільського життя. 20 серпня 1982 року Надія Козійчук стала художнім керівником будинку культури. Ця дата ознаменувала перший і єдиний запис у її трудовій книжці.
Реорганізація будинку культури відбулася декілька разів, але, як кажуть, від зміни назви сутність не міняється. Будинок культури діяв на повну силу і виконував свою шляхетну місію.
Мешканці Хмелівки – люди творчі. В цьому не раз переконувалися ті, хто відвідував різноманітні культурні заходи, що проводилися у місцевому будинку культури, дні села і т. д. Завжди дивувало розмаїття пісень, сцен і фольклорних вистав, а головне, дзвінкоголосся учасників художньої самодіяльності цього прославленого у нашій Володимирщині колективу.
- Значна частина мого життя і трудової діяльності пройшла в тісному співробітництві з Лідією Павлівною Бринчук. Вона прийшла на роботу в будинок культури за пів року до мене, оскільки її чоловіка перевели на роботу в Хмелівку. Лідію Павлівну відразу було призначено директором будинку культури, - пригадує Надія Миколаївна. – На той час у нас діяла хор-ланка, яку ми, до речі, з Лідією Павлівною і створили. У цьому співочому колективі ще співали жінки 30-х років народження, в тому числі та моя мама, а також Віра Мисак, Анастасія Жеребцова, Марфа Вязло, Надія Калашнюк та інші. На жаль, усі вони вже відійшли. Також ми створили хор-ланку і в сусідньому селі Житані. Учасницями були Віра Лукашевич, Олександра Наумюк і інші.
Кожна справа має свою висоту. В учасників художньої самодіяльності немає видатних режисерів та авторів сценаріїв. Репертуар і матеріали для нього підбирали самостійно пані Надія та пані Лідія. Сценарій обговорюється з усіма учасниками колективу, враховується кожна думка. Раніше допомагали методисти районного будинку культури, а нині, коли створено ОТГ, працівникам культури допомагає Центр культури та дозвілля, який очолює Людмила Михайлівна Оцалюк, методист Дмитро Терьохін, Наталія Ярошевич. Творчий колектив запозичає досвід у своїх колег і з інших сіл громади. Справжнім джерелом втілення живої народної культури стали розповіді людей старшого покоління, а також тих, які зберігали спогади своїх батьків, фотографії минулих літ. Саме звідси й черпалися фольклорні вистави, народні пісні та гумор.
Теперішній склад фольклорного колективу діє з 1988 року і залишається майже незмінним.
- Це всі талановиті люди, закохані в українську народну культуру, в чарівну українську пісню, - каже Надія Миколаївна. – Ми одне ціле. Якщо потрібно, допомагаємо один одному в господарстві, оскільки всі знаємо, наскільки важкою є сільська праця. Ми всі дружні, згуртовані, розуміємо і підтримуємо одна одну. Найкращих у колективі немає. У нас всі чудові. На жаль, переживаємо і втрати людей, за якими дуже сумуємо.
Колектив аматорів Хмелівківської сцени, яким керує пані Надія, у творчому пошуку. Звичайно, цьому пошуку сприяє й Інтернет, де також можна знайти багато цікавого. Отож, розробляється весь час новий репертуар.
Пані Надія – оптиміст по життю. Вона щиро вірить, що після темної смуги неодмінно приходить світла. Пісня – її подруга по життю. Зовсім без жартів і перебільшення жінка зізнається, що співає навіть на самоті, коли зайнята хатніми справами. Любов до пісні перейняли й обидві донечки Наталія і Марійка, бо ж матуся співала їм, коли були маленькими, та й немає сумніву в тому, що й спрацювали гени. Підростає і юна співачка, внучка Даринка. Зі старшою донькою Наталею, яка працює в ковельській медицині, пані Надія співає дуетом і на сцені, і вдома. Донька ділиться з мамою піснями, які чує у Ковельському регіоні. Також Наталія була солісткою хору, створеному при Ковельському ТМО.
Окрім пісні, у пані Надії є ще одне захоплення – вишивання і в’язання спицями.
В кінці сонячного серпня цього року Надія Миколаївна Козійчук відсвяткувала своє 60-річчя. Але що значить вік для жінки, в душі якої палає вогонь творчості та наснаги. Хоч із запізненням, але щиро вас вітаємо, пані Надіє, щасті вам і вічної молодості!
Антоніна Булавіна с. Хмелівка Зимніська ОТГ
Коментарі