Валентина Борусевич, жителька села Заріччя отримала гран-прі у міжнародному благодійному конкурсі мистецтв, одночасно допомагаючи цим ЗСУ.
Нещодавно майстриня із села Заріччя Володимирської громади отримала гран-прі у Міжнародному благодійному конкурсі мистецтв «Осіння казка - Берлін 2022», де виставила на огляд журі свої блокноти, розписані фарбами особливим методом - крапками та краплинками.
- Я дуже довго йшла до цієї нагороди, - розповідає пані Валентина. - Завжди сподівалася, що хтось оцінить моє мистецтво, як не в Україні, то хоч за кордоном. Так і сталося.
Як зазначає майстриня, взявши участь у конкурсі кожен з учасників також допоміг нашим захисникам, адже ця акція також була благодійною.
Окрім цього конкурсу свої роботи пані Валентина подавала ще на три інші: Всеукраїнський багатожанровий конкурс мистецтв "Чорнобривці", Всеукраїнський конкурс декоративно-прикладного мистецтва "Золота осінь" і Міжнародний конкурс мистецтв «Tatra of Stars 2022» у Словаччині. У всіх конкурсах Валентина Борусевич посіла перші місця зі своїми виробами.
Шлях до визнання пані Валентина описує досить не простим. За багато років своєї праці на мистецькому поприщі були успішними, проте без визнання. Але майстриня ніколи не зупинялася й постійно продовжувала удосконалювати свої навички.
Одні із останніх робіт жінки - це блокноти та горнятка із точковим розписом, які і допомогли здобути нагороди на міжнародних і всеукраїнських конкурсах, як зазначає пані Валентина, точковий розпис - це не легка справа.
- Найперше, що необхідно зробити для виконання цієї техніки розпису, - це придумати орнамент і спланувати гармонійну кольорову гаму. А далі треба нанести безліч крапочок. Одна крапочка може бути дуже маленька, інші - більші та об'ємніші. За стільки часу я вже знаю скільки треба натиснути на тюбик,щоб видавити необхідну кількість фарби. І так доводиться працювати навіть над одним виробом досить довго, - розповідає майстриня.
Пані Валентина зазначає, що якщо людина знервована чи має якісь негаразди, то вона не зможе вдало виконати точковий розпис. Адже жодної крапочки не зробиш, якщо у тебе тремтять руки, що може бути від стресу чи будь-яких інших причин.
- Був випадок, коли у мене був низький рівень гемоглобіну. Через це у мене тремтіла рука. Я намагалася притримувати її другою рукою, але на жаль це не допомагало. Доводилося закидати цю справу до "хороших часів", поки не поправиш здоров'я або поки не минуть стресові ситуації у житті, - каже пані Валентина. - Ця справа вимагає неабиякого терпіння, емоційного і фізичного здоров'я та збалансованості всього організму. Інакше нічого не вийде.
І так вже понад шість років Валентина Борусевич освоює та вдосконалює техніку крапкового розпису. Чимало її виробів побачив світ та жителі нашої громади. Все починалося із тренувань на папері, ніби діти в першому класі виписують в зошитах у косу лінійку. Виписувала крапочки різних діаметрів, потім перейшла до крапельок та ліній - і так невеликими кроками до великих візерунків та орнаментів.
- Мистецтво вимагає багато зусиль. Воно ревнує до чогось іншого, - зазначає майстриня. - Якщо людина почала займатися чимось, то вона повинна віддаватися цій справі на повну. Тому більшість свого часу я присвячую творчості.
Через це за своє життя пані Валентина, окрім крапкового розпису, освоїла 15 технік декоративно-прикладного мистецтва. Це і вітражний розпис (розпис по склу), і різні види вишивки, джгутова філігрань - виготовлення виробів із шнурків, паперова пластика - виготовляє квіти, ляльки-мотанки та інші види.
До речі, ляльки-мотанки, які виробляє мисткиня, є особливими. У собі вони мають запашні трави, які слугують також у якості ароматерапії та ароматизаторів для дому.
- Минулого року у мене виникла ідея виготовити маленькі іграшки. Тому для цього придбала нові шкарпетки та з них пошила котиків. А згодом зробила із набору ниток песиків, - розповідає пані Валентина.
Починала ж свою творчу діяльність Валентина Борусевич із писанок. Як пригадує майстриня, все почалося із того, що її син Олександр, навчаючись у місцевій художній школі, отримав відзнаку за свою писанку. Як він її малював, пані Валентину захопив цей процес, і вона попросила навчити її.
- Я малювала писанки одну за одною - на стільки мені це сподобалося, що аж захоплювало. Навіть був момент, коли я розмалювала воском тридцять яєць, які дуже сподобалися моєму батькові. І він запропонував їх продати, щоб люди могли їх пофарбувати і отримати готові писанки. Для мене тоді було соромно продавати свої роботи, важко було оцінювати чи ставити якусь вартість. Але батько продав цілий лоток розписаних яєць, які люди розібрали по декілька штук досить швидко, - розповідає майстриня.
Далі пані Валентина почала декорувати порожні пляшки, які були досить гарної форми, то нитками, то тканиною, розписувала фарбами і прикрашала кольоровими стрічками. Згодом почала ліпити вироби із паперу та клею, які розмальовувала. Виходили гарні фігурки, грибочки.
Щоразу пані Валентина бралася за щось нове. Не хотіла зупинятися і опановувала все більше різних технік та видів творчості. Жінка вважає, що їй Бог дав талант, який вона повинна розвивати та служити ним людям. Через це більшість своїх робіт майстриня дарую друзям і знайомим.
- Для мене мої вміння - це спосіб виразити своє світосприйняття. Я за допомогою мистецтва передаю те, що у мене є в душі. У кожну свою роботу я вкладаю частинку себе, - каже пані Валентина. - Окрім цього, творчість мені допомагає заспокоїтися. Коли я працюю, то можу забути поснідати, просидіти за справою до пізньої ночі. А інколи навіть сили нема братися за роботу.
Саме так сталося, коли в Україні розпочалася повномасштабна війна. Майстриня пригадує, що на той момент були втрачені усі сенси і через це взагалі не було ні сил, ні бажання приступати до творчості.
Але згодом жінка, коли провела сина на фронт, взявши себе в руки, вирішила продовжити свою справу задля того, щоб наблизити Перемогу. Тому вирішила мистецтвом допомагати армії. У Володимирі проводили благодійні аукціони, для яких пані Валентина виготовила розписні кружки, брала участь у благодійних конкурсах як в Україні, так і за кордоном, де виручені кошти відправляли на допомогу ЗСУ.
- Слава Богу, що я можу таким чином допомагати нашим захисникам. Хоч власних коштів я надати не можу, але вкладаю душу у вироби, які продаються задля Перемоги. Радію, що за виручені кошти комусь придбають бронежилет чи теплі речі, - каже майстриня.
За роки творчої роботи пані Валентина назбирала безліч нагород. В її оселі є куточок, який завішаний дипломами, грамотами та подяками, але майстриня каже, що це лише невелика частина із того, що вона зберігає. Майже три роки, із початку коронавірусної пандемії, жінка бере участь у багатьох конкурсах, які проходять дистанційно, та завжди отримує призові місця. До цього ж відвідувала творчі ярмарки та різноманітні заходи. Та головною ціллю наразі в пані Валентини є отримати звання заслуженого майстра народної творчості, яке призначає Президент України.
Валентина Борусевич також активно займається громадською діяльністю. Наразі вона є головою громадської організації "СТИМУЛ - осіб з інвалідністю". Жінка ніколи не залишається осторонь суспільних подій, які відбуваються у нашій громаді чи країні, часто відвідує різноманітні тренінги та навчання для активістів. Ба навіть спробувала балатуватися у депутати місцевої ради. А ще декілька років тому Валентина захопилась театральним мистецтвом. Зараз є акторкою народного аматорського театру "Відродження" імені Богдана Берези. На даний час грає у ляльковій виставі, яку зможуть побачити дітки до дня Святого Миколая.
- Наша громадська організація - не велика, але кожен із людей, ніби вогник, який запалює. Із початком повномасштабної війни члени організації долучилися по мірі можливості до волонтерства чи допомоги для ЗСУ. Хтось давав гроші, хтось готував їжу і консервацію, а хтось служив своїми талантами , - каже пані Валентина.
Також уже впродовж багатьох років Валентина Борусевич займається рекреаційними видами спорту - видами спорту для людей з інвалідністю. Це починалося із маленьких міських і районних змагань, а згодом були і всеукраїнські, де скрізь пані Валентина та команда із Володимирщини завжди займали призові місця.
- Одного разу я поставила собі ціль, що мушу на всеукраїнських змаганнях посісти перше місце. І власне минулого року мені вдалося її досягти - я перемогла у змаганнях із дартсу, - розповідає жінка. - Таким чином наша Волинська команда зайняла також друге призове місце.
Як зазначає пані Валентина, всі заняття вимагають часу та сил, як творчість, так і громадська діяльність і спорт. Адже потрібно відвідати громадські слухання, поїхати на тренінг, потренуватися і зробити певний виріб для конкурсу чи ярмарку. І все треба встигнути вчасно. А ще необхідно вести господарство.
- Іноді я собі казала, що потрібно щось кидати, бо я вже "замоталася" і нащо воно мені потрібне. Але коли я своєю роботою можу комусь допомогти чи досягти вищих щаблів, то це мені приносить задоволення, і я продовжую робити свою справу. Бог завжди мені дає сили на все, коли я Його прошу, а ще є люди в організації, які вірять в мої сили, підтримують і допомагають- , каже пані Валентина.
Допомога людям Валентини Борусевич віднедавна не обмежується лише мистецтвом чи роботою в ГО. Також нещодавно жінка отримала диплом масажиста. Їй не складно було проходити навчання з цього фаху, адже раніше займалася масажами і завжди цікавилася медициною. Проте дипломований фахівець більше йме віри у людей. Через це й вирішила ще й у такий метод служити людям і покращувати їхній фізичний стан за допомогою отриманих знань.
Олексій Біянов
Коментарі