До літа залишився тиждень, весна буяє на повну, а отже, настав сезон прогулянок та поїздок на природу. Але останніми роками не лише виїзди в навколишні ліси, а й навіть виходи до міського парку стають небезпечними. У життя багатьох городян, які ще 20 років тому навіть не чули про кліщові інфекції, «прийшли» кліщі та пов’язані з ними загрози. Страх перед ризиком підхопити хворобу, від якої можна померти або залишитися інвалідом, затьмарює настання весни та змушує громадян нишпорити по магазинах у пошуках «найкращого засобу від кліщів». А наскільки великі ризики захворіти при укусі кліща? Хто саме і як нас кусає, чи варто панікувати і боятися кліщових інфекцій?
Хто нас кусає? Точно не варто лякатися всіх кліщів. У нашій країні можуть поширювати кліщові інфекції лише іксодові кліщі. Свою назву вони отримали за характерний темний щиток у ділянці голови: у самців він закриває понад 2/3 тіла, а у самок – лише третину. І навіть не всі види цього сімейства небезпечні для нас. На території нашої країни слід побоюватися представників кількох видів.
Рід Ixodes. До цього роду відносяться тайговий кліщ (Ixodes persulcatus), собачий кліщ (Ixodes ricinus) та Ixodes pavlovsky (цей вид у 2011 році був виявлений у Новосибірську і поки що там і ділить територію з тайговим кліщем). Ці види зовні досить схожі. Та й тим, кого вони вкусили, навряд чи важливо, хто саме з цієї трійці зазіхнув на їхню кров і тіло. Тому зазвичай їх поєднують під розмовним виразом «енцефалітні кліщі».
Рід Hyalomma. Кліщі з цього роду переважно живуть на півдні нашої країни. Вони переносять кримську геморагічну лихоманку і досить стійкі до акарицидних препаратів.
Рід Dermacentor. У цих кліщів, окрім загального для всіх іксодових щитків, на спинці є білястий візерунок. Вони переносять безліч інфекцій: кліщовий енцефаліт, рикетсіоз, Q-лихоманку, геморагічну лихоманку, туляремію та піроплазмоз.
Рід Haemaphysalis. Кліщів цього роду слід побоюватися жителям Криму та інших теплих регіонів України з підвищеною вологістю. Ці кліщі переносять кліщові інфекції рикетсіоз та енцефаліт.
Рід Rhipicephalus. Ще один мешканець Чорноморського узбережжя, який переважно небезпечний для собак, але зрідка до його жертв потрапляють і люди. Кліщі цього роду поширюють піроплазмоз і марсельську лихоманку (марсельський рикетсіоз).
До речі, кліщі – не комахи у прямому значенні цього слова, вони – павукоподібні, про що красномовно свідчать 8 повноцінних лапок у дорослої особини.
Факт!
Енцефалітні кліщі мають дивовижну особливість — негативний геотаксис. Це означає, що кліщ, який ухопився за жертву, що пробігає повз, починає повзти строго вгору, у напрямку, протилежному центру тяжіння нашої планети, практично не відхиляючись убік. А далі він шукає найніжнішу шкіру на своєму шляху, найчастіше – це складки (пах, пахви, живіт тощо).
Життя і живлення енцефалітного кліща
Самка кліща відкладає від 200 до 10 тисяч яєць, та виживають буквально одиниці. На тлі такої марнотратності економічність харчування кліща вражає: за все своє життя він змінює трьох господарів і лише три рази їсть. Але як він це робить! Розміри голодного кліща, залежно від стадії життєвого циклу, становлять 2-6 мм. Сухий плоский невагомий коричневий кліщик жіночої статі після ситного обіду, який триває кілька діб, перетворюється на сірий важкий мішечок завдовжки від 1 до 2 см. Вага самки збільшується за час годування від 2 до 247 мг – більш ніж у 100 разів! Самці до таких розмірів не роздмухуються і харчуються набагато швидше — лише кілька годин.
За своє життя тайговий, або ж його називають ще лісовий, кліщ змінює кілька виразів. Весною самки відкладають яйця. Приблизно через 45-90 діб, тобто із середини літа, з яєць виходять личинки кліща. У них поки що лише 6 лап, розмірами вони менше 1 мм. У цей період кліщі не є небезпечними для людини і нападають на дрібних тварин і птахів. Після свого першого годування личинки знаходять темне місце, де зимують і чекають на линьку. Перелинявши, личинка наступної весни перетворюється на німфу розміром 1,5-1,7 мм. Німфи вже здатні годуватися на людях, це буде їхнє друге в житті годування. Ще одна линька – і німфа стає імаго, дорослою особиною довжиною 2-3 мм. Кліщі, що виросли, готові годуватися на всьому живому, що пробігає повз: зайці, лосі, вовки, собаки або люди. Про наближення ссавців кліщ дізнається за кроками, запахом та відчуттям тепла за 10-15 метрів. Тому найбільше кліщів можна знайти вздовж стежок, що найчастіше відвідувані в лісі.
У лабораторних умовах усе життя кліща обраховується роком. Це забезпечується за допомогою температури та світла. У природних умовах життя його розтягується на 2-3 роки.
Шляхи зараження
Укус кліща на природі.
Укус кліща, занесеного з лісу домашніми тваринами.
Вживання сирого молока корів та овець, укушених інфікованим кліщем. Продукти, виготовлені з нього, теж можуть містити вірус КЕ.
Втирання в шкіру кліща або його останків при спробі роздавити павукоподібне або під час розчісування укушеної ділянки.
Найвідомішими інфекціями, які поширюють енцефалітні кліщі, є кліщовий енцефаліт та хвороба Лайма (бореліоз).
Ще власники собак навесні, влітку та восени починають панікувати з приводу піроплазмозу. Але далеко не всі знають, що і людина теж може захворіти на піроплазмоз, друга назва якого — бабезіоз. Щоправда, бабезіоз у здорової людини протікає безсимптомно і зазвичай залишається непоміченим. Ця інфекція є небезпечною лише для людей з імунодефіцитами, наприклад, з ВІЛ.
Разом із бабезіями в тілі кліща нерідко присутні ще й рикетсії (вони ж — бартонели) – збудники рикетсіозу (бартонельозу), який також називають кліщовим висипним тифом. Одночасне зараження і бабезіями, і рикетсіями призводить до ускладнень. Мікроорганізми з роду ерліхій, що теж відносяться до групи рикетсієвих бактерій і передаються кліщами, викликають захворювання на монцитарний ерліхіоз. Нарешті, крім перерахованих вище патогенних мікроорганізмів, при укусі кліща можна заразитися ще й гранулоцитарним анаплазмозом. Це захворювання викликається бактерією анаплазмою і зустрічається в Україні нечасто. У переважній більшості випадків хвороба протікає у легкій формі і так схожа на легку кишкову інфекцію або звичайне ГРЗ, що пацієнти його «переходять на ногах», навіть не знаючи, що перехворіли на анаплазмоз.
Факт!
Надійний захист від кліщових інфекцій – вакцинація. Але поки що щепитися можна тільки від найнебезпечнішої з них — кліщового енцефаліту. Курс вакцинації проти КЕ, що складається з 2-3 ін’єкцій, починають ще восени. Можна зробити щеплення і за місяць до поїздки в ендемічний щодо КЕ регіон, але прискорений курс вакцинації переноситься людиною важче. Якщо територія ендемічною за кліщовим енцефалітом не є, щеплюватися сенсу немає, тому що ймовірність зустрітися із зараженим КЕ кліщем украй мала.
Наскільки велика небезпека заразитися при укусі кліща?
Одяг при прогулянках лісом і парками повинен бути з манжетами, що затягуються, на щиколотках і зап’ястях. Бажано світлий, щоб легше було помітити кліща.
Огляд відкритих ділянок тіла кожні пів години-годину та закритих – кожні 2-3 години. Кліщ повзає повільно і дуже перебірливий у виборі місця укусу.
Використання репелентів, що відлякують кліщів, малоефективне. Найкраще користуватися акарицидними препаратами. Але їх категорично не можна наносити на шкіру та волосся, лише на одяг. Причому кропити одяг треба на свіжому повітрі й не на людині, а одягати його можна тільки після повного висихання.
І, звичайно, уважне ставлення до себе та близьких після прогулянок лісами та лісопарками. Підвищення температури після цього, почервоніння в місці укусу, поява кільцеподібних «мішеней» на шкірі – привід до негайного звернення до лікаря.
Інкубаційний період становить від 1 до 45 днів (7–14 у середньому).
Сприйнятливість +людей до захворюваннявисока
Імовірність укусу кліща і зараження хворобою Лайма найвищі серед людей, які багато часу перебувають на відкритому повітрі, особливо у лісах, лісопарках тощо. Від хворої до здорової людини збудник не передається.
Можливі стадії хвороби Лайма:
– рання локалізована, коли на місці укусу кліща виникає червона папула з чіткими краями, згодом зона гіперемії розширюється, а центр — блідне;
– рання дисемінована виникає через 3–10 тижнів після укусу кліща і є результатом гематогенного розповсюдження збудника; на цій стадії з’являються ураження шкіри, нервової системи, кістково-м’язові артралгії та міальгії, серцево-судинні порушення;
– пізня хронічна, виникає через місяці або й роки після зараження; у цьому випадку з’являються неврологічні та ревматологічні прояви з переважним ураженням кістково-м’язової системи (артрити) чи нервової (нейробореліоз, хронічний атрофічний акродерматит).
Додаткова інформація:
Збудником хвороби є бактерії роду борелія, які передаються людині іксодовими кліщами.
Живляться кліщі кров’ю людей та тварин. Таке кровосмоктання може тривати до 12 діб. Напившись крові, кліщ відпадає самостійно для відкладання яєць у ґрунт.
Для попередження нападу кліщів при відвідуванні місць, де вони можуть бути: лісопаркових зон, дачних та садівничих ділянок тощо – рекомендується:
– одягатися у світлий однотонний одяг, що має довгі рукави та щільно прилягає до тіла. Голову слід покривати головним убором;
– проводити під час прогулянки само- та взаємоогляди через кожні 2 години та ще раз удома, в першу чергу дітей;
– звільняти від сухої трави, гілок, хмизу в радіусі 20-25 м місце для привалів, нічного сну на природі;
– удома одразу необхідно змінювати одяг, білизну, ретельно їх оглядати; не можна залишати цей одяг біля ліжка чи спати в ньому; витрушування одягу не позбавляє його від кліщів;
– слід використовувати репеленти (засоби, що відлякують кліщів); препарати потрібно купувати в аптечній мережі, наносити відповідно до інструкції; користуватися репелентами слід з урахуванням особливостей свого організму.
Висновки
Не кожен кліщ заражений вірусом кліщового енцефаліту, бореліями, рикетсіями чи анаплазмою.
Навіть якщо здорову людину вкусив заражений кліщ, але був швидко і правильно знятий з тіла (разом з головкою), то вірусів або бактерій у кров може потрапити так мало, що інфекція буде пригнічена, що називається, у зародку.
Навіть якщо організм жертви не зміг придушити інфекцію на початкових етапах, то з високою ймовірністю у випадку бабезіозу та анаплазмозу пацієнт навіть не зрозуміє, що був хворий. Але при зараженні бореліозом або кліщовим енцефалітом небезпеку не слід применшувати. І якщо КЕ для неендемічних районів велика рідкість, то хвороба Лайма, на жаль, трапляється відносно часто, тому знятих із себе живих кліщів, звичайно, краще доставити на аналіз у лабораторію, щоб переконатися, чи варто хвилюватися і готуватися до прийому антибіотиків.
Клєшанцова Анастасія Володимирівна, лікар функціональної діагностики і УЗО клініки «Бодро», м. Нововолинськ
Коментарі