мистецтво

Ох, ці шаблони. Які ж вони докучливі, хоч прикриті добрими намірами. Скільком допитливим діткам вони зламали долі своїм занудством, повторюваністю, непереконливими твердженнями. Так і стоять перед очима учні, які з пісними обличчями вже 9 років поспіль слухають конкурсні вірші письменника чи грають одну і ту ж сонату на фортепіано.

У місті, з якого на Волині розпочалась серія арттерапевтичних майстер-класів для дружин полеглих Героїв, відкрилась експозиція із 35 картин, створених волинянками в рамках проєкту «Жива. Справжні історії кохання». Започаткував проєкт уродженець Нововолинська, президент Благодійного фонду «Сучасна Україна» Володимир Гавриш.

Чи можемо ми уявити своє життя без мистецтва? Адже саме по собі воно є віддзеркаленням нашого життя. Сомерсет Моем у своєму знаменитому романі підкреслив, що театр – це життя, яке відображує людський театр. Скульптуру називають душею, що застигла в образі людини.

   Якщо перефразувати відому фразу, то можна сказати, що, коли говорять гармати, мистецтво мовчить. Але ж це не так. Хороша пісня, мудрий вірш, красива картина завжди надихали тих, хто захищав рідну землю від ворога.

Добре, що живуть серед нас люди, які щедро наділені талантом і діляться ним з іншими людьми. Такою особистістю є Галина Яківна Микита – знана у нашому місті художниця.

А за першу ікону, яку майстриня вишила самостійно, їй попонували велику суму, але вона відмовилась.