Ох, ці шаблони. Які ж вони докучливі, хоч прикриті добрими намірами. Скільком допитливим діткам вони зламали долі своїм занудством, повторюваністю, непереконливими твердженнями. Так і стоять перед очима учні, які з пісними обличчями вже 9 років поспіль слухають конкурсні вірші письменника чи грають одну і ту ж сонату на фортепіано. А хочеться ж чогось нового, навіть нехай того ж самого, але вже у незвичній формі.
Саме без звичних шаблонів вирішили навчати діток музики мати та донька Світлана Сурмик і Тетяна Табаченко, які зовсім недавно відкрили власну студію «Танота». У кожної з них шлях в музичний світ відкривався по-своєму, але не тільки генетично, але й духовно мати та донька є рідними людьми.
Світлана Сергіївна Сурмик – викладач музичного мистецтва у Володимирському педагогічному коледжі. 40 років вона віддала цьому навчальному закладу і лише цього року вирішила скористатися заслуженим відпочинком. Родом пані Світлана з села Морозовичі колишнього Іваничівського району, в дитинстві відвідувала музичну школу в Нововолинську. Пригадує, що задля того, аби внучка грала на фортепіано, бабуся продала свою пухову хустину. Дівчинка не виправдала надій своєї матусі стати медиком, а вирішила пов’язати своє життя з мистецтвом музики, навчалася в Луцьку в музично-педагогічному коледжі, який закінчила з червоним дипломом, що дало змогу продовжити навчання в Києві в університеті Драгоманова на музично-педагогічному факультеті. На Володимирщину приїхала за направленням. Саме тут Світлана Сергіївна після невдалого першого шлюбу зустріла Івана Степановича Сурмика, який став для неї новим коханням і другом життя. Це був 1984 рік.
Доньки пані Світлани Анастасія і Тетяна навчалися в музичній школі. Анастасія захопилася бухгалтерською справою, а Тетяна вибрала шлях у музичний світ. Нині вона також є викладачем педколеджу, вже працює 9-й рік. Обидві мати та донька мають справу з викладанням музично-теоретичних дисциплін. Світлана Сергіївна вела різноманітні гуртки, викладала музичну літературу, створювала вокальні ансамблі.
Тетяна Табаченко вважає, що її біографія склалася досить цікаво.
- Музика нам була привита з дитинства. Ще в шкільні роки я грала на фортепіано, співала на концертах, на конкурсах. В 1997 році на конкурсі «Юні голоси» я виступила зі своєю власною піснею. Я вже тоді, в 10 років, мала хист до написання пісень. Звичайно, це були дитячі пісеньки. Пісенька звалася «Біле журавлятко», але змісту вже не пам’ятаю. Це був початок моєї історії, мого становлення як професіонала. З цією пісенькою я зайняла 2-ге місце. Головою журі був Народний артист України Анатолій Матвійчук. Я, тоді маленька тендітна дівчинка, сподобалось йому і він дав пропозицію мамі розвивати мене як майбутню співачку, талановиту людину. На той час його донька навчалася у досить престижній музичній школі в Києві. Таких шкіл в Україні є чотири. Це музична школа-інтернат імені Миколи Лисенка. Там на вищому професійному рівні готують майбутніх музикантів. Діти вивчають музику більш професійно. Мама вирішила ризикнути, а її дуже підтримала бабуся. В Києві мама звернулася до своїх викладачів з університету, бо ж, чесно кажучи, ми навіть не знали, до кого звертатися. Оскільки маму, яка навчалася на відмінно, в університеті дуже добре пам’ятали, нас направили до справжнього метра Тетяни Володимирівни Абаєвої. На прослуховуванні, де я виконувала музичний твір композитора Степаненка, Тетяна Володимирівна була в захопленні від того, як натхненно я виконала цей твір.
Музична школа-інтернат давала міцні знання і високу майстерність своїм вихованцям. Тетяна Володимирівна готувала Тетяну до вступу безплатно, познайомила з композитором, твір якого виконувала юна музикантка. Спочатку юнка займалася у класі фортепіано, хоч мала перспективу перевестися на більш теоретичний рівень навчання.
У 9-му класі Тетянка вибрала диригентсько - хорове відділення. Школу закінчила як диригент-хоровик, а також вчитель співу. Далі Тетяна вступила в педагогічний університет імені Драгоманова. Навчатися було дуже цікаво. Тетяну не лякало те, що майже з малих літ вона проживала далеко від мами, в гуртожитку, під пильним оком і мудрим наставництвом вихователів. Була міцна і дружня спільнота дітей, працювали багато, по 5-6 годин в день.
Після закінчення університету, де Тетяна здобула диплом викладача музичного мистецтва, вона зупинятися не захотіла. Ще тягнув до себе спів. І Тетяна ще вступила на естрадний факультет університету культури і мистецтв. Тепер у талановитої жіночки була ще одна професія - артист-вокаліст, викладач вокалу.
Прийшов час і створювати власну сім’ю. З майбутнім чоловіком – Тарасом Табаченком – знайомство теж було цікавим. Тарас Володимирович родом з Чернігівщини. Того дня Тетяна їхала на ювілей до свого вітчима Івана Степановича. Тарас з друзями їхав на 30-річчя до друга у Львів. Подорожуючи в одному вагоні поїзда, молоді люди познайомилися, а згодом побралися. Вже 12 років вони разом, виховують синочка.
Нині мама і донька – активні учасниці ансамблю народної пісні «Розмай», квартету «Родослав», незмінні учасниці всіх концертних програм у рідному коледжі, у концертах до Дня Міста тощо, тішили своїми виступами і наших воїнів. Тетяна записує свої власні кліпи.
Коли з’явилася ідея створити власну студію, Тарас Володимирович допоміг дружині зробити ремонт, майже все робив власними руками. До того ж підтримував дружину, аби ідея не згасла. Сам придумав назву студії «Танота», яка починається з імені коханої дружини.
- Основний задум студії – нешаблонне виховання музикантів, - каже пані Тетяна. – Музичну освіту дитина має освоювати із задоволенням. Починаємо навчати ще маленьких дітей. Нотки вони засвоюють граючись. Використовується і лєго, і діатонічні дзвоники, які забарвлені в різні кольори і мають звучання відповідної ноти. Нині є можливість придбати інтерактивні ігри за посередництвом ноутбука. За допомогою таких ігор дитина дуже швидко засвоює музичну грамоту. Отож, зовсім не потрібне шаблонне заучування, яке часто-густо, навпаки, відбиває в дитини бажання вчитися.
Ідея створити студію зародилася значно раніше. Ще на початку професійної діяльності трьох працівниць Тетяну Табаченко, музиканта, Тетяну Токарєву, художницю, і Ольгу Гудим, фотографа, відправили на тренінг «Молодіжний працівник.». Завдання, яке ставилось – придумати проєкт для міста. Придумався проєкт мистецької школи, де б вивчалися всі види мистецтва. Тетяна Токарєва і Ольга Гудим уже відкрили свою студію. Саме вони повідомили подругу, що поруч з ними звільнився кабінет. А тут ще й Світлана Сергіївна вийшла на заслужений відпочинок. Отож, утворився сімейний тандем.
Студія лише на початку свого шляху. Поки що її відвідують дітки 6 років, хоч оголошення стосувалось і на ранній музичний розвиток дитини. Є серед учнів і дорослі люди, які мріють навчитися грати на фортепіано. Світлана Сергіївна повідомила і про 42-річну жінку-переселенку, яка готова навчитися мистецтва музики.
Студія лише розпочала працювати, а вже її відвідують 14 учнів віком від 4-х до 8 років. Всі освоюють науку музики і співу. Графіки занять за узгодженням. Дітки настільки зацікавлені, що не помічають, як швидко проходить відведений для них час. Проводяться вправи і для розвитку ритміки, без якої практично дуже важко освоїти музичні знання.
Кажуть, що відмовитися від набридливих шаблонів – це відкрити себе заново. Саме це і вдається здійснити Світлані Сергіївні та і її талановитій і енергійній доньці. Ламати звичні шаблони нелегко. Радянська школа роками нав’язувала учням і педагогам шаблони мислення, поведінки, нехтуючи природою людини, її унікальністю як особи. Та, здається, крига скресла. Отож, від щирого серця побажаємо пані Світлані і Тетяни, щоб усі їх зусилля увінчалися успіхом.
Антоніна Булавіна м. Володимир
Коментарі