Війна, яку розв’язала Росія проти мирного народу України, спричинила значну міграцію людей: чимало переселенців зі східних і південних регіонів нашої держави змушені переїхати на захід, рятуючи своє життя і життя своїх дітей. Однією з таких особистостей є Ірина Павлуцька, яка прибула до Володимира з міста Покровськ, що на Донеччині. Більшу частину свого життя вона прожила на Донбасі: її дідусь Григорій Шульга походив із шахтарської династії, трудився у копальнях. Бабуся теж працювала у шахті у 30-40 роках 20ст., носила на собі важкі мішки з вугіллям. У той регіон України прибували люди з різних сторін, щоб заробити копійчину, тож дідусь був українцем, а бабуся – румунка. Жінка розповідає, що ще й нині у деяких шахтарських містечках на Донеччині люди живуть у хатах-мазанках. І хоча рідні її були трудівниками, пані Ірина з дитинства тягнулася до книги і знань, адже любов до цього їй прищепив тато, який був здібним краєзнавцем, колекціонером, книголюбом. Містечко Покровськ збудували в 1884 році селяни із с.Гришине. Проте, окрім шахтарської справи, це місто відоме тим, що свого часу там проживало два відомі композитори. Перший із них Микола Леонтович – композитор, хоровий диригент, збирач фольклору, громадський діяч. Саме він створив чудову обробку пісні «Щедрик», яка стала всесвітньовідомою, і ця мелодія навіть звучить у знаному американському фільмі «Сам удома». Леонтович народився на Вінниччині, проте певний час жив у Покровську. Там він створив хор залізничників, керував ним. Робітники виконували українські народні пісні. У залізничній школі композитор викладав музику й арифметику. У 1905 році в будинку трапилася пожежа, у якій загинув його маленький син… До того ж композитор мав демократичні погляди і цим викликав переслідування з боку царської поліції, тому був змушений повернутися на Поділля. Проте у краєзнавчому музеї міста Покровська зберігаються його особисті речі.
У селищі Красне (маєток Сонцівка) неподалік Покровська народився відомий російський та український композитор Сергій Прокоф’єв. Його подругою була Марія Багрянцева, котра служила у маєтку місцевого пана Сергія Бахерева. Пан захоплювався музикою, тож Марія перейняла любов до музики від нього і захопила цим юного Сергія. До нього також приїжджав відомий композитор Ернест Глієр. Він став наставником для молодого Прокоф’єва, який згодом закінчив дві консерваторії.
Ці цікаві факти розповіла Ірина Павлуцька на зустрічі із жителями Володимира, яка відбулася в історичному музеї. Ірина Аронівна з любов’ю говорила про рідну Донеччину, зокрема про місто Соледар, де добувають сіль для всієї України, про білокузьминівські крейдяні скелі і заказник «Балка Кровецька», де росте дика півонія.
Багато років пані Ірина викладала російську мову і літературу, навіть здобула перемогу у конкурсі «Класний керівник ХХІ ст.», любила школу і дітей. Але обставини склалися так, що у віці 50 років зайнялася власною справою: створила туристичну фірму «Бригантина», що взяла свій початок від дитячого туристичного клубу, яким багато років опікувалася пані Ірина й організовувала екскурсії Україною для своїх учнів.
Уже 15 років Ірина Аронівна займається туристичною справою, організовує для охочих екскурсії у різноманітні куточки України, Європи. В цьому її підтримує чоловік Володимир Набока, який походить із козацького роду і все життя пропрацював шахтарем.
Із великим болем пані Ірина згадує Донеччину, де минуло багато років її життя. Проте вона дуже любить пізнавати Україну, тож у Володимир приїхала разом із чоловіком до свахи - журналістки Ірини Надюкової, яка організувала для них знайомство зі стародавнім Володимиром і славним волинським краєм. Синьоока Волинь дуже сподобалася гостям із Донеччини.
Спілкуючись із пані Іриною, я помітив, що ця жінка дуже любить свою справу, закохана в історію рідного краю, України і розповідає про неї з любов’ю туристам. Нікого з них не залишили байдужими поїздки на батьківщину Богдана Хмельницького – у село Суботів, у заповідник «Асканія-Нова», Почаївську лавру чи маєток Верхівня на Вінниччині, де зустрічався Оноре де Бальзак зі своєю коханою Евеліною Ганською, чи у село Мар’янівку, де жив відомий український співак Іван Козловський, або ж у європейські країни.
Життя цієї енергійної жінки підтверджує думку, що людина повинна завжди ставити собі амбітну мету і досягати її, ніколи не впадати у відчай.
А ще я переконався, що Україна – єдина від Сходу і до Заходу, бо усі ми, українці, творчий і працьовитий народ, який уміє боронити свій рідний край, будувати, вирощувати хліб, робити добро, яке обов’язково переможе, як і Україна.
Богдан Янович, науковий співробітник історичного музею
Коментарі