Каже житель Володимира-Волинського, військовий контрактник Микола Луговий.
Біг доступний усім здоровим і повносправним людям. Ми починаємо бігати, як тільки навчимося ходити, бо це – один із способів пересування людини. Можна сказати, що ми бігаємо все життя. Якщо ж говорити про біг як про вид фізичних вправ, які становлять головну складову легкої атлетики, то, щоб займатися бігом, слід витратитися тільки на спортивний одяг та спортивне взуття. Це найдоступніше заняття, яким може займатися людина і досягнути високих результатів. Найдоступніше, але не таке просте, як здається на перший погляд.
Цілі інститути фізичної культури і спорту, багато кафедр проводять науково-дослідні роботи, вивчають проблематику бігу. Наведемо приклад: у червні цього року на Львівщині при забігу на довгу дистанцію один із військовослужбовців не добіг до фінішу, впав за 200 метрів до нього і помер. Чоловік був здоровим, тренувався для забігу, але його тіло не було готове до таких навантажень. Щоб уникнути таких фінішів, слід уміти бігати, а також володіти необхідними знаннями про біг.
Отже, біг розрізняють за певними показниками, означеннями, навантаженнями і цілями. Науковці називають любительські види бігу, які практикуються для оздоровлення та підтримки здорового способу життя: легкий біг, швидкий біг, біг угору, біг із вантажем, човниковий біг, біг по пересіченій місцевості, біг із перешкодами і бічний біг.
Інша справа, коли йдеться про бігові види легкої атлетики – однієї зі сфер професійного спорту. Ще у восьмому столітті до нашої ери були затверджені правила змагань із бігу і згодом внесені до програми Олімпійських ігор. Розрізняють такі стадіонні дисципліни: спринт (100 м, 200 м та 400 м), біг на середні дистанції (від 800 до 3000 м, зокрема біг на 3000 метрів із перешкодами), біг на довгі дистанції (класичні дистанції 5000 м і 10 000 м), бар’єрний біг (100 м, 400 м) і естафета (4?100 м, 4?200 м, 4?400 м, 4?800 м, 4?1500 м). Усі вони проходять на доріжці стадіону.
Кваліфікація розрізняє чимало видів бігу, і, звісно, до кожного з них є ще свої правила і норми, а також і загальні бігові постулати. Біг – доступний вид фізичних навантажень, але бігунами не народжуються, а стають. Для цього потрібно навчатися і готувати власне тіло до такого доступного, але непростого заняття.
Дуже цікаво, із чого починають бігуни та з якого віку готують себе до занять?
«Чи знаєте ви, хто такий Еліуд Кіпчоге? Не знаєте? Тоді про що з вами мені говорити?»
Скільки є бігунів, стільки й історій про те, як ці люди прийшли до занять таким видом спорту. Статистика свідчить, що на 1000 осіб,які займаються бігом, чоловік 80 роблять це на інтуїтивному рівні, покладаючись на власний досвід, 19 – ознайомлені з основними правилами занять з бігу і підтримують спортивну форму, і тільки 1 людина займається бігом на професійному рівні.
Щоб розповісти історію про бігуна, який теоретично може бути тією однією особою, яка робить це професійно, ми почали шукати його на заміських дорогах. Чому поза містом? Бо міський стадіон, місце дислокації бігунів, зараз ремонтується.
Недільного дня на трасі Володимир-Волинський – Луцьк, ближче до села Хобултова, помітили молодого чоловіка у спортивному екіпіруванні, який біг у повільному темпі.
- Доброго здоров’я. Куди біжимо?
- Та куди? Вперед, звісно.
- Спортсмен чи любитель? Яка ціль?
- А ви знаєте Еліуда Кіпчоге?
- ???
- Тоді про що мені з вами говорити?
Надалі ми домовилися зустрітися і порозмовляти про біг не у «кабінеті» спортсмена і не під час заняття бігом.
«Я почав бігати з першого класу»
Виявляється, молодий чоловік Микола Луговий уже другий рік бігає навкруги міста і «по пересічній» - по місту. Сам він родом із села Підгайчики Теребовлянського району Тернопільської області. Біг вважає своєю справою життя, бо від занять ним, окрім спортивної форми, отримує колосальне задоволення.
А розпочалася стезя бігуна в сім років, коли в першому класі вчитель фізкультури Михайло Петрович Горошко запитав в учнів, чи хочуть вони взяти участь у змаганнях з бігу. Усі в один голос прокричали: «Я!» Побіг тоді й Микола. Але добіг до фінішу останнім. Сльози і розчарування, злість на себе спонукали його до висновку: що б там не було, навчиться бігати і на змаганнях фінішуватиме першим. Спочатку було це важко робити. Просив тата і маму, щоб зранку будили, сам старався ставити будильник. Намагався один день бігати, день-два – відпочивати, знову день бігав, день-два відпочивав. Із цього віку і до восьмого класу 2-3 пробіжки до сусідніх сіл стали нормою: до села Перемирки – 3-4 кілометри, а до Борсуків – 5 кілометрів. Своє село оббігав, як кажуть, уздовж і поперек. Єдиним мірилом його тренувань були ноги. Як тільки вони починали боліти, припиняв бігти. І так відпочивав, допоки вони не переставали боліти. І це мірило вберегло хлопчикове серце від перевантажень. Шкодує, що тоді було б набагато легше, якби знав про розігрівання і розтяжки перед бігом.
А ще, крім бігу, любив малювати. Шкільна програма була бідненька на навчання різноманітних технік і ознайомлення з високим мистецтвом, але тішився дуже і з того, що мав. Старався усі завдання з образотворчого мистецтва виконати на відмінно. Саме це захоплення і визначило майбутній вибір хлопця. Далі навчався у Тернопільському вищому профтехучилищі технологій і дизайну за фахом «Виробник художніх виробів з дерева та лози».
Кожен, хто займається бігом,мусить знати його теорію: механіку рухів, фізіологію організму, навантаження реабілітацію
Як у першому класі, так і в училищі на початку навчання влаштовано було забіг для першокурсників. І Микола побіг. Тільки тоді, у першому класі, прибіг останнім, а вже в училищі серед 30 чи 40 учнів фінішував першим. Дуже радів першій перемозі над собою, шкільні тренування не пройшли даремно. Після року навчання в училищі змушений був працювати, і училище покинув. Але бігом займатися не перестав, мало того, завдяки інтернет-середовищу знайшов однодумців, тренерів, програми з тренування. Першим тренером став професійний спортсмен Дмитро з Дніпра. За два місяці, за які довелося розраховуватися доларами, отримав великий масив інформації і практично засвоював її під час бігу. Екіпірування бігуна, правильний старт, раціональне харчування, розминки, розтяжки і заминки, відновлення організму і система комплексних тренувань увійшли в навчальний курс від тренера. Слід було багато в чому переглянути свій режим, раціон і графік забігів та навантажень. Тренування стали неможливими без двох важливих приладів: смарт-годинника (у Миколи це марка «Garmin Fokerunner G30») із таймером, пульсометром, із навігаційною системою і купою необхідних додатків із бігу для гаджетів, а також нагрудного пульсометра. Ці прилади є незамінними при заняттях бігом.
Дворічний архів у телефоні містить усі бігові дні Миколи Лугового. Гортаєш і бачиш сторінки з детальним хронометражем усіх пробіжок, траєкторією забігу, зазначенням швидкості, прискорення і медичних показників. А тепер увага: що говорить поденна статистика спортсмена? У телефоні записи свідчать, що молодий чоловік бігає шість днів на тиждень, а кілометраж цих пробіжок різний: 35 км, 56 км, 88 км, 99 км, 140 км. Так, не дивуйтеся, 140 кілометрів, є така пробіжка на довгу дистанцію. До речі, на цей шлях спортсмен витратив 18 годин.
Якщо б не постійні тренування, долати такі відстані було б неможливо. Мало того, кожна пробіжка має містити, окрім розминок, повільний біг, біг із пришвидшенням. Про куріння і алкоголь не може бути й мови. Одна сигарета нівелює один місяць активних тренувань. Тому ці звички – табу для спортсмена.
Микола каже, що на шляху до досягнення мети його ще чекає багато кроків і складнощів. У планах введення тренувань два рази на день та підготовка до наступного дистанційного рубежу в 200 кілометрів.
«Я зможу, я такий. Я зроблю кращий результат, ніж Еліуд Кіпчоге»
Алгоритм будь-якої діяльності людини очевидний і зрозумілий: бажання чи потреба, планування і практична реалізація. У заняттях бігом у молодого чоловіка все збігається з цим алгоритмом: бажання перевершити результат відомого кенійського марафонця, організм впорається із таким навантаженням. І, що головне, реалізація бажання та мотивація вже допомогли пройти шлях до перемоги. На черзі подолання відстаней, та не один раз, а декілька по 200 км, а наступний рубіж – 500 кілометрів. Це завдання, яке перед собою ставить молодий чоловік Микола Володимирович Луговий, контрактник, служить у військовій частині, яка знаходиться у нашому місті.
Хто такий Кіпчоге? Кумир мільйонів прихильників марафону, як і героя нашої розповіді Миколи Лугового
бігуна-стаєра, двократного олімпійського чемпіона з марафону, призера Олімпійських ігор 2004 і 2008 років на дистанції 5000 метрів, чемпіона світу 2003 року на дистанції 5000 м, діючого рекордсмена світу з марафону.
1.Еліуд прокидається о 5 ранку і одразу йде на пробіжку.
2.У спортсмена є дружина і троє дітей. Частину свого часу Еліуд проводить удома з родиною, ще частину – у тренувальному таборі на висоті 2,5 км над рівнем моря разом зі своїми товаришами по команді, якийсь час – на змаганнях.
3.Він – наймолодший із чотирьох дітей.
Кіпчоге виріс у невеликому селі Капсісіяві в Кенії. Його мама працювала вчителькою, а тата він не пам’ятає, бо той помер, коли хлопчик був дуже маленьким.
4.Після закінчення школи юнак збирав молоко в сусідніх обійстях і продавав його на місцевому ринку, щоб допомогти сім’ї вижити.
5.До школи Еліуд бігав туди й назад. Для його родини транспорт був недоступний, і при дефіциті вільного часу хлопцеві доводилося бігати. Але він не розумів тоді, що таким чином закладає фундаментальні основи для майбутньої кар’єри.
6.У 16 років хлопець познайомився з Патріком Санго, кенійським бігуном і олімпійським срібним призером. Спортсмен родом із того ж села, що і Еліуд. Патрік приїхав у село, щоб організувати змагання з бігу для земляків. Під час цих змагань вони і познайомились. Еліуд після цього місяцями за своїм проханням отримував різноманітні програми для тренувань.
7.Еліуда і Патріка пов’язує не тільки спорт. Свого часу мама Еліуда була вихователькою Патріка в дитячому садочку. Після того, як Патрік подарував своєму протеже наручний годинник, вони стали друзями. Патрік тренував Еліуда певний час.
8.Еліуд переміг світового рекордсмена, коли йому було 18 років. У 2003 році Кіпчоге обігнав Хішама Ель-Герружа на дистанції 5000 метрів. Хішам був на той час володарем світового рекорду і легендою на піку своєї кар’єри, а Еліуд – нікому не відомим 18-літнім спортсменом. Через рік Кіпчоге виграв бронзу на Олімпійських іграх, а у 2004 році – срібло у забігу 5000 метрів.
9.Кіпчоге збирався на Олімпіаду в 2012 році за золотою медаллю, але не потрапив до кенійської команди, бо був сьомим у кваліфікаційному забігу на дистанцію 5000 метрів.
10.У спортсмена є 15 записних книжок. Кожне тренування він записував до таких записників, відповідно на кожен рік припадає по одній книжці. Тобто 15 книжок – 15 років у професійному спорті.
11.Він ніколи не тренується більше, ніж потрібно. На звичайних тренуваннях він викладається на 80% від свого потенціалу, на інтервальних пробіжках і тривалих кросах – до 90%, і тільки на змаганнях віддається повністю, на всі 100%.
12.Із 11 марафонів, у яких брав участь, Кіпчоге виграв у 10. Дебютний виграш відбувся у 2013 році з часом 2 години 5 хвилин і 30 секунд. Надалі Кіпчоге вигравав марафони 9 років поспіль, зокрема Олімпійські ігри в 2016 році.
13.Він – діючий олімпійський чемпіон, який отримав золото в 2016 році на Олімпійських іграх.
14.Еліуд Кіпчоге всі тести на всіх іграх проходив бездоганно, ніколи і ніде не могли його звинуватити у використанні чи вживанні заборонених речовин задля перемоги або результатів.
15.У 2015 році під час бігу його кросівки почали практично розлазитися по швах, викликаючи біль у ногах спортсмена. Ліва ступня вкрилася пухирями від тертя, а на правій нозі великий палець був зрізаний до крові. Але Еліуд із мужністю подолав дистанцію і виграв змагання з Берлінського марафону з результатом 2:04:00.
16.У нього є непорушна звичка – усміхатися навіть тоді, коли дуже складно. Еліуд вважає, що біль є результатом нашого розуму і що завжди слід налаштовувати себе так, аби розумом долати цю установку. Ось коли йому це вдається (а це вдається в більшості життєвих випадків), він усміхається.
17.У нього ніколи не було серйозних травм. Жоден марафонець не насолоджувався безперервним перебуванням на світовій арені. Знамениті легкоатлети часто втрачали перемогу через судоми ноги чи болі в шлунку. Еліуд лишається здоровим, сповненим сил і непереможним по сьогодні.
18.Він максимально наближений своїми успіхами до результату дві години з подолання марафонської дистанції. В Італії на турнірі «Nike Breaking 2» за певних створених умов він досяг результату 2:00:25. Хоча дуже прагнув вкластися в час до двох годин.
19.Його зріст – 168 см, вага – 52 кілограми, він – філософ. Еліуд є володарем ідеальної конституції, яка забезпечує ефективну терморегуляцію і роботу серцево-судинної системи. Він вважає: якщо людина не дисциплінована, то в неї можуть бути різні пристрасті і настрої. Головне – не в ногах, а в серці і розумі. А ще він стверджує, що хороший час для висаджування дерева був 25 років тому, а найкраще – зараз і тут.
20.Еліуд читає книги, якщо не бігає. І часто робить помітки. Йому вдалося вивести формулу успіху: дисципліна + мотивація = послідовність.
Оксана Дворецька
Коментарі