Жінки–рукодільниці з Іваничів в’яжуть шкарпетки для захисників України за пропозицією Ольги Кидиби.
У нетрях Африки є дивовижна рослина, якої немає ніде у світі. Як не намагалися ботаніки поширити цю рослину по всій планеті, але вона настільки віддана своїй землі, що не приживається ніде. Рослина на високому стеблі має пишну жовтогарячу квітку, яка роздає чудовий аромат. Та варто понюхати цю квітку близько, а тим паче зробити спробу зірвати її, як вона виприскує отруйну речовину, від якої людина може втратити свідомість.
Можливо, порівняння недоречне, але чимось ця квітка нагадує наш український народ, народ прекрасної культури, високого інтелекту, який, варто його лише зачепити з недобрими намірами, намагатися вирвати його коріння, горою стане на свій захист. Кожен українець докладатиме зусиль, аби дати відсіч ворогу і зберегти рідну землю для прийдешніх поколінь.
Так нині кожен з нас вносить свою частку в майбутню перемогу. Жителька селища Іваничі, 75-літня Ольга Кидиба, звернулася до своїх односельчанок з проханням організувати своєрідну майстерню для виготовлення теплих шкарпеток для наших воїнів. Розпочалася дружня робота. За короткий час жінки зв’язали понад 50 шкарпеток, які уже отримали на передовій.
Ольга Кидиба за професією будівельник, але життя змусило працювати в різних галузях. Нині жінці 75 років, але вона сповнена енергії та оптимізму. Родом вона із села Біличі. Отож, як жінка з сільським корінням, любить доглядати город і квіти. Жінка щиро вболіває за рідне селище, за майбутнє України. В’язати шкарпетки пані Ольга розпочала ще в 2014 році. Ці шкарпетки українські воїни одягали холодними зимами під Луганськом і Донецьком. Ось чому вона виступила ініціатором, а потім організатором майстерні з в’язання шкарпеток. Ініціативу підтримали працівники публічної бібліотеки, де і виділили приміщення для майстерні. Бібліотекарі допомагають рукодільницям, самі беруть участь у процесі виготовлення шкарпеток, прибирають після закінчення роботи.
- Мотивом моєї ідеї стало те, що до Іванич прибуло багато біженців. Ці люди не мали при собі всіх необхідних теплих речей, - каже пані Ольга. – Я стала роздавати їм теплі шкарпетки безкоштовно. Ось чому я дала ідею створення такої спільної майстерні. Слід сказати, що все селище відгукнулося на наші потреби у нитках. Не секрет, що нитки тепер дорогі, але ми не збирали ніяких коштів. Люди самі приносять нам старі в’язані речі, які ми розпускаємо і з ниток в’яжемо шкарпетки. Багато речей беремо на гуманітарці. Нам допомагають ті люди, які торгують гуманітарними речами. Вони нам постачають в’язані речі. Робота наша дружна. Одні розпускають речі, інші – мотають клубки, а решта – в’яжуть. Приходять до нас і такі молоді дівчата і жінки, які хочуть навчитися в’язати. Тому ниток ми не купляємо зовсім.
Поруч з Ольгою Кидибою трудиться немало жінок. Це Лідія Цивінська, Лариса Гончар, Стефанія Громада, Алла Калинюк, Неля Кандиба, Світлана Бучман, Ніна Лях та інші. Майстрині збираються до спільної праці двічі на тиждень: у вівторок і четвер з 11 години до 13.00. Багато жінок в’яжуть вдома. Євгенія Вишняк, Фаїна Куль і Людмила Макєєва, Оксана Зартдінова, Ірина Шеремет беруть у майстерні нитки, а в’яжуть вдома. Лілія Шелест з мамою Галиною передала 20 пар вже готових шкарпеток, в кожну з яких вкладений псалом 90-й, написаний маминою рукою. До майстринь приєднуються і жінки з тимчасово переміщених осіб. Це Надія Гетьман і Світлана Андріянова.
Приготована нова партія шкарпеток. Майстрині чекають на волонтера, який доставить вироби воїнам. Найчастіше вироби забирає місцева волонтерка Алла Макарова, донька Євгенії Вишняк, однієї з рукодільниць. Волонтерка співпрацює з відомим волонтером з Нововолинська Петром Сопронюком. Допомагає також місцевий благодійний фонд «Незабудка» і торговий центр «Гостинець». Жінкам уже надійшли подяки від захисників і нові замовлення. Майстрині просять вручити кожному захиснику по дві пари шкарпеток, задля того, щоб воїн зміг просушити одні шкарпетки і одягнути чисті.
Оскільки майстрині поширюють свою роботу у соцмережах, на їх ім’я приходять посилки з нитками з інших міст України.
Особливою пошаною серед майстрів рукоділля користується єдиний чоловік – Євгеній Шмонін. Ця людина займається в’язанням ще зі шкільних років. Його «родзинка» - так звані прицільні рукавиці і теплі шарфи-манішки, виготовлені і продекоровані за проєктом Ольги Кидиби. Суть прицільної рукавиці в тому, що вказівний палець, саме той, що натискає на курок, під час пострілу вивільняється, тоді як сама долоня перебуває в теплі. Свої вироби рукодільник прикрашає написами «Героям слава».
До розмови долучається Лариса Недбайло, виконуюча обов’язки директора центру культури і дозвілля Іваничівської селищної ради:
- Ми навіть не сподівалися і не планували, що ця шляхетна діяльність стане такою масштабною. Спочатку планувалася зустріч з Ольгою Дмитрівною Кидибою, як учасницею нашого клубу «Надвечір’я». Під час зустрічі Ольга Дмитрівна настільки сердечно зверталася до жінок з проханням допомогти у в’язанні шкарпеток, що всі були зворушені до глибини душі. Я особисто підтримала цю ініціативу і також у свою чергу закликала гуртувати людей і заготовляти нитки. Я слідкую, щоб наші результати весь час були на нашій сторінці у фейсбуці. До нас стали телефонувати і писати у месенджер люди з інших міст, почали присилати нитки. Поки ниток нам вистачає. Маємо потребу в рукодільницях. Євген Шмонін – це професіонал своєї справи. Він в’яже складні речі. Спочатку ми планували, що справою в’язання займуться люди, які перебувають на заслуженому відпочинку, оскільки у них більше вільного часу, але до них долучилися і молодші жіночки, які в’яжуть у вихідні і після роботи.
Оскільки рукодільниць прийняла бібліотека, не можна обійти увагою і цей публічний заклад, в якому працюють провідний бібліотекар Ірина Приймак і бібліотекарі Лілія Оліфір, Ірина Масловська, Світлана Макарова, Любов Савицька. Жінки задоволені своєю роботою і тим, що бібліотеку постійно відвідують читачі. Фонд бібліотеки весь час поповнюється новими виданнями творів української літератури. Списується на макулатуру література мовою окупанта. Також привабливі і привітні бібліотекарки беруть активну участь у в’язальній майстерні.
Прощаючись з гостинними господарями бібліотеки і майстерні, не могла не відчувати справжнього захвату від високого морального духу нашого народу. Враження просто пересягнули певну шкалу почуттів.
- Хочеться, щоб нашу ініціативу підхопили у кожному місті, селищі і селі нашої Волині, - побажала на прощання пані Ольга Кидиба. – У нас талановитий народ. Це один з найбільш культурних народів світу. Цей народ має право на достойне життя. Головне хочеться сказати: люди повинні допомагати одне одному, інакше вони перестануть бути людьми. Це гасло всіх наших жінок-трудівниць, всіх наших українських матерів. Я щаслива, що започаткувала цю справу, змогла згуртувати людей. І нарешті тому, що наш скромний труд допомагає нашим воїнам, а значить, ми вкладаємо свій внесок у нашу велику перемогу, якої ми неодмінно дочекаємося.
Антоніна Булавіна смт. Іваничі.
Коментарі