У кожної людини є своє місце сили – так кажуть про те місце, де людина народилася, де проживала, де зростала і там минули її найкращі роки.
Для мене таким місцем сили є моє рідне місто — Володимир над річкою Лугою.
Річка Луга – одна із волинських річок, яка має давню історію. Вона бере свій початок у селі Колпитів Локачинського району, там витікає з маленького джерела.
На західних рубежах України на правому березі невеличкої річечки Луги у мальовничій місцевості розташувалося місто Володимир. Ще у далекому 10 столітті на ці землі прибув Великий Київський князь Володимир – той самий, який охрестив Київську Русь. Власне, Володимир прибув, щоб взяти під свою владу міста Червен і Волинь, які знаходилися на території, яка нині належить Польщі.
З давніх-давен так повелося, що міста і села зароджувалися і будувалися поблизу водойм – на берегах річок і озер, адже водні артерії відігравали дуже велике значення для життя людей, бо без води життя важко уявити.
Не виняток і наше місто Володимир-Волинський, бо воно розташоване на правому березі річки Луги.
Парк Риловиця — одне з найулюбленіших місць відпочинку мешканців Володимира. Його простора зелена зона, затишні доріжки та природна краса щоденно приваблюють містян, особливо родини з дітьми та тих, хто шукає спокою серед природи.
Мешканець села Милятин Павлівської громади самовільно зайняв, обробив і засіяв земельну ділянку, яка належать водному фонду. В результаті чоловік опинився на лаві підсудних і отримав покарання – 17 тисяч гривень штрафу.
У Волинській області екоінспектори виявили факт самовільного розорювання земель у прибережній захисній смузі річки Турія поблизу сіл Соловичі, Дуліби, Ревушки, Блаженик, Ковельського району та села Свійчів Володимирського району.
Мешканець Павлівської громади самовільно обробив та засіяв ділянку землі площею майже 15 соток, яка розташована в охоронній зоні річки Луга, поблизу села Старий Порицьк.
Весна вже прийшла, але річка Луга ще зберігає сліди зими – біля берега видно залишки льоду, що повільно тануть під променями сонця. Саме серед цих холодних вод відбулося несподіване видовище: чорно-білий кіт сміливо пливе у річці, ніби це його звичне середовище. Його мокра шерсть прилипає до тіла, а голова гордо здіймається над водою.
Опублікували ретрофото старовинного дерев’яного мосту через річку Західний БУГ, що знаходився в Устилузі Володимирського району.
Фото виклав у соцмережах Romek Pawluk.