Життєва стежка кожної людини – неповторна. На цій стежині ми зустрічаємо різних людей.
Нещодавно у Володимирі побував цікавий і непересічний чоловік.
18 жовтня в історичному музеї відбулася презентація виставки «Новий образ України». На цей захід завітав сам автор робіт - священник Православної Церкви України з Луцька Олександр Левчук.
Його життєвий шлях дуже різноманітний; навчався на різьбяра по дереву у Ковельському професійно-технічному училищі, згодом здобув освіту священника у Волинській духовній семінарії в Луцьку, служив у Троїцькому соборі. Власне священником став не одразу: працював як майстер над оздобленням церков. Один священник розпізнав у ньому потяг до духовності та запропонував здобути богословську освіту. Ще з дитинства він мав хист до малювання, а от його прадідусь був церковним старостою.
Духовне служіння привело о. Олександра до Цумані, також служив у Новому Загорові – там, де у 1943 році українські повстанці із повстанців чоти Берези (Андрій Марценюк) боролися до останнього зі значно переважаючими силами фашистів. Згодом наш земляк служив на Миколаївщин і Одещині. У 2004 році він став настоятелем церкви у селі Велико-Михайлівка Покровського району Дніпропетровської області. У віці 40 років здобув ще одну освіту – закінчив Бердянський педагогічний університет, здобув фах учителя історії та правознавства. При цьому на вступних екзаменах здобув найбільшу кількість балів. Певний час отець Олександр працював керівником гуртка у школі села Велико-Михайлівка, навчав дітей різьби по дереву, чеканки та любові до України. Одночасно він служив священником у чотирьох парафіях Київського патріархату. При церкві разом з учнями й однодумцями цей непересічний чоловік організував музейну експозицію «Україна в обличчях» - на ній показані князі Київської Русі та Волинсько-Галицького князівства, гетьмани козацтва й інші діячі української історії та культури. Також оформив українську світлицю, а у ній – вулики та справжня махновська тачанка. При церкві отець Олександр і матінка Світлана організували дитячий будинок сімейного типу «ЛОНО» (любов, опіка, надія, опора) – так дали батьківську любов 14 дітям-сиротам. Один з названих синів, на жаль, загинув на війні з окупантами. А ще отець Олександр був духівником у Гуляйпільському підрозділі низового козацтва – там співали українських пісень, вшановували державний прапор України. До підрозділу входили різні люди – військові, поліцейські та цивільні.
Усюди йому вірною помічницею є дружина – матінка Світлана, яка підтримує його і в побуті, адже важка хвороба змусила отця повернутися до Луцька – у батьківський дім. Попри все він не втрачає оптимізму – його виставка уже експонувалася у Рівному і Дубно.
Під час презентації отець Олександр розповів про свою життєву стежину, боротьбу за українське православ'я, прочитав власні вірші.
На захід в історичний музей прийшли жителі нашого міста, зокрема студенти педколеджу, які навчаються на реставраторів ікон, разом з викладачем Лесею Мартинюк.
З вітальним словом до шанованого гостя звернулася начальниця відділу культури та мистецтва міськвиконкому Олена Омелюх, а також священник Собору Різдва Христового отець Ігор Бігун, який вже тривалий час несе капеланське служіння на сході України для наших бійців.
Гарним доповненням урочистого відкриття виставки став виступ Тетяни Пасієвич – талановитої писанкарки, лауреата обласної премії імені Модеста Левицького, яка також нагороджена орденом княгині Ольги. Тетяна Олександрівна виконала твір «Аве Марія».
Виставка діятиме в історичному музеї до кінця листопада. Ці роботи можна придбати, тим самим підтримати митця й ЗСУ, адже частину коштів отець Олександр жертвує на армію.
Тож запрошуємо шанувальників мистецтва і духовності завітати до музею, щоб оглянути ці чудові роботи.
Богдан Янович, науковий співробітник історичного музею.
Коментарі