Прапор «Стоп корупції» - на кордоні з Польщею. 30 листопада всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» відкрила Володимир-Волинський міськрайонний відокремлений підрозділ. Осередок охоплюватиме громади чотирьох населених пунктів району: Володимира-Волинського, Нововолинська, Іваничів і Локачів. Новий регіональний підрозділ антикорупційної організації очолив місцевий правозахисник, громадський діяч, підприємець і депутат міської ради сьомого скликання Сергій Радкевич.
ОБЛИЧЧЯ
Сергій Радкевич упевнений: не важливо, яка причина спонукає діяти депутата місцевої ради, активіста і волонтера. Це волонтерство заради свого рідного міста. Сергій і сам 5 років був депутатом міської ради. А тепер продовжує те, що не вдалося реалізувати раніше. Уже як громадський активіст.
Юрист за освітою, Сергій був досить активним ще з дитинства. Його обирали керівником шкільного учнівського комітету, головою студентської ради. Він закінчив Тернопільську академію народного господарства і 20 років працював юристом на митниці і в податковій інспекції. Із 2004 по 2012 рік був очільником податкових інспекцій у рідному Володимирі-Волинському, Нововолинську та Любомлі. Звільнився за власним бажанням, бо за президента Януковича не міг виконувати накази керівництва, що вимагали перевищення його повноважень.
«На вихідні до Любомля на шацькі озера приїжджав керівник податкової Волинської області родом із Закарпаття. І щотижня вимагав, щоб йому безкоштовно постачали до столу вугрі – 10 штук, вартістю 300 грн за кг», - розповідає Сергій про тодішні порядки у податковій.
Із керівної посади Радкевич пішов у власний бізнес, пов’язаний із будівництвом
Він входить до місцевої Спілки промисловців і підприємців. Разом з іншими представниками бізнесу допомагає волонтерам під час Революції гідності: передають кошти і будматеріали на Майдан для укріплення наметів активістів. Потім співпрацює із волонтерськими організаціями у допомозі нашим бійцям на фронті, власним коштом ремонтує казарми військової частини, яка дислокується у Володимирі-Волинському.
У 2015-му його обирають депутатом міськради. Багато депутатських ідей та ініціатив не вдалося реалізувати через протистояння з керманичем міста.
У 2020-му вже як член Спілки промисловців і підприємців під час пандемії і виборчого безвладдя бере на себе захист інтересів малого бізнесу. Підприємці стихійно збираються на мітинги протесту проти поліцейських перевірок. Сергій очолив цей рух і перевів у правову площину: добився скликання сесії міськради і зрештою заборони перевірок під час карантину. А потім ще в судах «волонтерив»: як юрист захищав підприємців, проти яких порушили провадження. Усі 12 проваджень було закрито.
Уже у складному для бізнесу карантинному 2021-му Спілка промисловців і підприємців ініціювала зміни до системи оподаткування у місті. Їм вдалося добитися зниження податку на нерухомість на 2022 рік із 20 до 15%, а також залишити єдиний податок, який хотіли значно підвищити, на теперішньому рівні.
До команди «Стоп корупції» Сергія Радкевича привів шлях пошуку ефективних механізмів громадського контролю
Колега-активістка Людмила Чайковська, яка очолює один з осередків організації на Київщині, познайомила з антикорупціонерами.
«Вважаю, що всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» на сьогодні є найпотужнішою громадською силою, яка по всій Україні застосовує усі можливі механізми громадського контролю за роботою влади», - зазначає Сергій Радкевич.
В останній день осені 2021 року «Стоп корупції» урочисто (щоправда, в онлайн-режимі) відкрила 89-ий осередок у Володимирі-Волинському. Його очільник Сергій Радкевич взяв на себе відповідальність охопити діяльністю не тільки рідне місто, а й також ще кілька населених пунктів району. До команди нового підрозділу приєдналися ще кілька однодумців. Також у Володимирі-Волинському вже облаштовують офіс антикорупційної організації на другому поверсі приміщення на вул. Драгоманова, 18.
ПРОБЛЕМИ
Досвід, набутий роками роботи у податковій інспекції, зокрема на керівних посадах, дозволяє Сергію Радкевичу добре розумітися у питаннях розподілу бюджету, закупівлях, а також безпомилково прораховувати «дерибан» громадської казни. Саме прозорий розподіл місцевого бюджету вважає нагальною проблемою в регіоні.
Наприклад, пісок, який коштує 120-150 грн за тонну, закупили у шість разів дорожче. Коли активістів обурила закупівля за завищеною ціною, керманич міста на брифінгу пояснив, що поспішали придбати пісок і, можливо, трохи помилились із вартістю. Втрати для бюджету від цієї помилки – більше 20 тисяч гривень.
Ще приклад: через тендер із бюджету витратили пів мільйона гривень на гумове покриття для вуличних спортмайданчиків. А за два тижні нове покриття «зійшло» разом із дощем. Підрядник, який неякісно виконав роботи, відмовлявся виправити ситуацію. Розголос і відкрите провадження зробило горе-підрядника більш зговірливим. Ситуацію виправили без додаткових витрат із бюджету.
На освітлення двох вулиць через систему «Прозорро» закупили 9 світильників, витративши 91 тисячу гривень. Радкевич проаналізував ринок: вартість такого світильника – 3000 грн. Тобто, переплатили втричі. І таких прикладів – безліч.
Ще одна кричуща ситуація стосується «Великого будівництва». Дорогу державного значення Устилуг-Рівне, а точніше, ті 15 км, що проходять через Володимир-Волинський, відремонтували за кредитні гроші. Зрізали старе покриття, поклали нове. Але з’їзди на прилеглі вулиці, клаптики зупинок і парковки заасфальтувати «забули». Так і лишились зі зрізаними півметровими клаптями покриття. Місцеві підприємці, які працюють по сусідству із трасою, розповіли: дорожники з них вимагали додатково 200 000 грн за асфальтування під’їздів до місць бізнесу! Нонсенс! А тепер і міська, і обласна влада, і автодор відмахуються від розв’язання проблеми із плямами бездоріжжя на відремонтованій трасі.
Дуже важлива нагальна проблема – відсутність ефективної і дієвої громадської ради при місцевому самоврядуванні. Ще в березні цього року саме Сергій Радкевич і його Спілка промисловців і підприємців ініціювали створення у місті цього дорадчого органу. Та зі створенням тягнули пів року. Зрештою до громадської ради включили бюджетників, профспілки, які не ведуть реальну громадську діяльність. Реальних активістів, які б могли контролювати роботу міськради, відсунули від керівництва. І призначили головою громадської ради директора однієї із шкіл.
«Директор перебуває у підпорядкуванні місцевого самоврядування. Як така рада може контролювати роботу керманичів міста? Ми оскаржуємо таке призначення в суді. І сподіваємось перезавантажити громадську раду», - розповідає Радкевич.
Ця ситуація витягла на поверхню ще одну болючу проблему не тільки Володимира-Волинського, а й усієї України: це заскорузлість старої корупційної системи виконавців на місцях.
«Здавалося б, влада змінилася, прийшов новий міський голова. Але команда тих, хто виконує всю технічну роботу і роками сидить у виконкомі, залишилась. І працює так само, як працювала при попередниках», - пояснює активіст.
РІШЕННЯ
Саме громадську раду при органах місцевого самоврядування Сергій Радкевич вважає ефективним механізмом громадського контролю за роботою влади. Ця рада має складатися зі справді активних та ініціативних людей, які не підпорядковані владі. Тому активіст запустив процес перезавантаження громадської ради у місті. Але, на думку Сергія Радкевича, викривати непрозорі тендери і дерибан бюджету варто ще до того, як гроші з бюджету витрачені. Саме тому він запропонував місцевій владі налагодити громадську перевірку технічної документації проєктів, що подаються на тендер, підрахунок вартості матеріалів і витрат. Господарський громадський контроль унеможливить надлишкові бюджетні витрати, звісно, якщо керманич міста дослухається до рекомендацій фахівців із громадськості. А якщо громадськість ігноруватимуть, факт дерибану нададуть розголосу.
«Готовий взяти під особистий громадський контроль цей напрямок. Варто зробити кілька ґрунтовних проєктів, ретельно дослідити витрати – і надалі будуть боятися дерибанити», - упевнений активіст.
Сергій Радкевич із власного досвіду знає роботу і чиновника, і депутата, і активіста. Він не бачить суттєвої різниці між депутатом та активістом, адже і той, і інший за покликанням душі прагне змінити життя в громаді на краще, причому, на волонтерських засадах. Різниця лише у механізмах впливу на ситуацію.
У житті дотримується принципу: «Не критикуй і не вчи інших. Зроби сам, покажи, що це можливо. Тоді інші підхоплять»
Головне для нього – результат, тому ніколи не відстоює авторство, не потребує слави. У нього ще безліч нереалізованих ідей, спрямованих на покращення умов життя громади та наступних поколінь рідного міста і району.
Наталя Полинкова, за матеріалами інформаційного порталу «Стопкор»
Коментарі