Я люблю писати вірші, я пишу для добрих і гарних людей, які люблять поезію

Народився і виріс у приміському селі Льотниче  в 1962 році.

В родині я був найменшим, старшими були дві сестри.

Вчився в школі, грав у футбол, з друзями їздив до лісу.Серед навчальних предметів найулюбленішими були українська мова і література.Любив читати Мушкетика, Шевченка, Загребельного, Лесю Українку, Франка.

Запам`ятав прочитану книжку японського автора - чимось видалася мені близькою японська поезія.

Якби повернути назад час, то старався б гарно вчиттся і закінчив би літературний інститут.

А так довелося втупати на навчання у Нововолинське ПТУ по фаху слюсар механоскладальних робіт. 

По закінченню гроші пішов заробляти  до шахти, де відпрацював майже два десятки літ.

Згодом поїхав на заробітки до Польші.

Хвороба змусила повернутися додому.

Але Господь дарував талант писати вірші. Девять років знайомлюся з людьми, слухаю їхні історії і пишу.Пишу про них , пишу для них.

От і у блозі перший вірш про чоловіка, з я ким лежав у лікарні.Олександр.Походить від значеня "захисник людей".Саша пішов на війну добровольцем.Його відвідувала дружина з трирічною донькою.Зі сторони я тішився  їхнім спілкуванням- Саша обожнює свою маленьку Ангеліну.Про них і вірші.

Немає тут ніяких звань

Ні кандидатів, ні доцентів

Зібрались ті, в кого болить

Щ Україна має жити.

   Тут хлібороби, водії

   І люди мирних всіх професій

   Та одяглись в військовий стрій

   На час війни вони солдати.

На захист стали як один

Роки ніхто з них не рахує

Присутнє слово- патріотизм

В руках тримають автомати

     Передній край для них поля

     Окопи в ріст, де їх яекають

     Там не пройде ця москальня

     Кацапи в тих  полях і ляжуть.

Земля ця наша на віки

Кордон під захистом народу

Це наші справжні вояки

Є козаки ще в цій державі

    Захистимо жінок, дітей

    Та відкладемо свої справи

     На час війни я є солдат

     І доброволець з військомату.

червень 2022 року

Слідуючий вірш про донечку Олександра з якою він вдома проводив дуже багато часу.Дружина і донька називали улесливо Золотенький наш.

Ангелінка- дівчинка-маля

За руку з татком до Христа

Цей шлях до храму вибрала сама

Маленька україночка така.

   Матуся вишила усе вбрання

  Всі платтячка в веселих кольорах

  Червоні маки, волошки голубі-

  Це квіти нашої землі

Ой доня, донечка моя,

Чекаєш ти мене здаля

І в сніг та в спеку, холоди

Я повертаюсь до сімі`ї.

   Для мене ти моє життя

   Моя дружина дорога

   Я Вас люблю сильніше всіх

   Ось в телефоні  голос твій.

Дивлюсь на фото вдалині

Рідненькі душі Ви мої

Я золотенький - знаю це

Ви мої дівчинки обі.

   За Вас  я хоч на край землі

   Піду в окопи, бліндажі

  В обіду нікому  я не дам

   Тому що я тепер солдат.

червень 2022 року

 ВОНИ ОБОЄ- ОДНЕ ЦІЛЕ

Як білі лебеді в воді

На плесі озера Лісного

Чекають вечора собі.

  Ця неймовірна така схожість

   Я бачу ніжність в тих очах

   Так хочеться на них дивитись

   Ця посмішка  в її  устах.

І непідробна така щирість

Слова ідуть ці від душі

Ось вірність справжня, - я подумав

Та сів  писати ці рядки.

   Ось молодість така прекрасна

   Проблеми діляться на двох

   Турбує їх житя сьогодні

   Вони не дивляться назад.

Майбутнє їх обох цікавить

Настане ранок, прийде день

Як білі лебеді кохають

Я бачив це в її очах.

   Хай збережуть вони цю вірність

   Нехай в житті в них буде плюс

   Щоб донечка була здорова

Розквітла більше їх любов.
 

Червень 2022 року

 

Дуже хочетьчя, щоб закінчилася війна і наші хлопці здоровими і живими повернулися додому.